Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

У голосі прокуратора Цимбала крився м’який докір. Мовляв, тон був запропонований і прийнятий. Міняти його тепер на казенний у самовільному порядку — зайве.

— Даруйте, ваша величносте. Я мав на увазі, що шановний Месроп, скоріш за все, встиг повідомити вам про записи, виявлені в кулі-обсервері. І про зчитування залишкових еманацій аури, героїчно початому вігілою Кукіль у моїй присутності.

Товстун Месроп кумедно підвів плечі.

— О, бароне, ви просто ріжете мене без ножа… Зізнаюся, я не вивчив рапорту пані Кукіль належною мірою — мене відволікли інші справи. Генрієтта ризикнула без підготовки зчитувати еманації?!

— Ризикнула.

— Це заслуговує нагороди. І що?

— У возах, що від’їхали від «Притулку героїв» після сутички, лежали мерці. Так сказала вігіла, а в мене немає підстав їй не довіряти.

— Виходить, квестори загинули… — тихо, самими губами, шепнув бойовий маг Просперо. — Ми розглядали й цей варіант. Але, відверто кажучи, я сподівався…

Король жестом перервав мага.

— Версія, бароне! У вас вона є?

— У мене вона була, ваша величносте. Відразу після перегляду даних обсервера в палатах Тихого Трибуналу.

— Яка саме?

Це було в характері Едварда II: брати бика за роги. Придворні лизоблюди за голову хапалися: як можна належною мірою улестити його величність, якщо невгамовна величність вимагає відразу перейти до справи? А справи, окрім вихвалянь, може, і немає зовсім…

— Порушення орденського Заповіту й «Пакту про нейтралітет». Надмірна активність Чорного Аспіда. Вихід безглуздої гри для натхненної молоді за межі відведеної для ігор території.

— Що я вам казав, добродії! — Едвард засяяв, хоч це погано поєднувалося зі звісткою про загибель шістьох людей. Такі зміни настрою також були властиві його величності: виграш партії в «декольте» міг відволікти владику від заколоту гарнізону в Андоррені. — Єдина версія, що претендує на правдоподібність! Дякую вам, бароне!

— Немає за що, ваша величносте. Абсолютно нема за що.

— Що ви маєте на увазі?

— Конні сказав, — прокуратор Цимбал запалив сандалову паличку і з насолодою вдихнув ароматний дим, — що в нього була версія. Виходить, віднедавна з’явилася інша. Або виникли обставини, що не вписуються в першу версію. Я вірно тебе зрозумів, Конні?

— Так.

— Що за обставини?