Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

Подаруй мені ніч, наче замок: бійниці і круки,

І недоспані крики, зухвало відбиті від стін.

Ти для мене — як обрій. Надсадно вигадую руки,

Щоби ними тримав, наче світ, нерухомість колін.

Я існую в тобі: нас сотворено, день пережито.

Подаруй мені сон, щоб не дихала в ніч крадькома.

Я не жінка, а жилка: тремчу, щоби глибше любити,

І з-під криги в мені проступає найглибша пітьма.

«Жорстокість неминучого, немов…»

Жорстокість неминучого, немов

Блукання в залах замків спорожнілих…

Ця дивна осінь, як остання з мов,

Поставить підпис на дорогах білих…

Ген гобелени і чарівники…

Душа тонка, як жилка мармурова.

А отже, ми її мандрівники —

І олені, впольовані на ловах.

«Запанували чорні кольори…»

Запанували чорні кольори,

Мов олені з грудневого полону.