Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

З герцогом наодинці лишається майже гола —

Та герцог її ні взяти, ні забути не може.

Помста буде страшною, розв'язка — майже трагічна:

Гіацинтовий трунок гіркіший німої ролі.

Панна вип'є трутизну — і зробиться тиха й вічна.

Тільки місяць-мефісто дивитиметься вороже.

Дощ почнеться в дієзі й закінчиться в бемолі —

Зимним голосом в жилах: зглянься, помилуй, Боже.

«Люблю тебе, людино із безодні…»

Люблю тебе, людино із безодні,

Люблю тебе, людино, бо люблю…

Усе, що нами сказано сьогодні,

Крихке, як тіні в зламах кришталю.

Це майже гра: ти ж знаєш, я для тебе

Занадто вічна й майже не твоя.

Оголена коханням, просто неба

Натужно жінка згадує ім'я.

Бо як збагнеш, бо як повіриш дому

Мого знання, де я — хіба що шпак?

Я переможу все, і навіть втому