Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

«Я сомнамбула. Місяць — провалля, підсвічене знизу…»

Я сомнамбула. Місяць — провалля, підсвічене знизу,

Де самшити лежать, а смарагди летять, мов літа.

Я бреду і бреду по тонкому, як голка, карнизу,

Німо ввіривши душу долоням, вона золота —

Бо ні з ким не прощалась: на всіх одкровення не стати.

Намагаюся йти, не дивитися в досвід і вниз.

Я сомнамбула? — ні, самогубця у вимірах страти,

Я осінній листок, що над прірвою вітру завис.

То усе ще любов, я усе ще без тебе не можу.

Ритм польоту — і втома, що в безвість мене віднесе…

Я спокутую віру — то байдуже, людську чи Божу:

Передсмертна печаль, невагомість повітря — і все.

«Гіацинт попід місяцем — герцог величний…»

Гіацинт попід місяцем — герцог величний.

Пауза в менуеті трішечки затяглася.

Пластика карколомна, тіло його обтічне,

Кров селекції в жилах у всіх його іпостасях.

А коханка його в кабареті співає соло,

Шкіра її єдвабна тонша пелюсток рожі.