То деінде піски, чагарі, буреломи і плавні.
Хтось захоче тут зрізати шлях свій — і зріже навіки.
Знаєш, я навіть вірю: твоє освідчення майже справжнє,
Як рана навмисно роз'ятрена в підтоптаного каліки.
Есеї одного вечора — дай, Боже, вина і мудрості.
Ми тільки слова залишимо в кімнаті отій порожній.
Забальзамовані нутрощі з часів золотої юності
На зрізаній тій дорозі — навіки вже подорожні.
«Лякаюся світла, бо світло сьогодні скляне…»
Лякаюся світла, бо світло сьогодні скляне.
Ніхто не таємний, проталина висне між нами.
Приходжу до тебе стрімкими своїми шляхами.
Невже ти колись не впізнаєш сумного мене?
Кохаю тебе. Не торкайся до мене вночі:
Не сонце, а сон, я ж уранці очей не розплющу.
Як камінь з горіха, із сонця я вилущу душу,
Стоятиме боса й нага при єдиній свічі…
Так каються зречено, маючи Бога навпроти.
Я тихо-тривкий, я повинен себе побороти.
Навчи мене, Боже, померти, не зрікшись, навчи!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ДО ЕР: Вибране» автора Кіяновська М.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране“ на сторінці 89. Приємного читання.