Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

«Нахились над водою — не пити, а так, задля тиші…»

Нахились над водою — не пити, а так, задля тиші,

На порозі, де вічне струмує тобі під ногами.

Будуть інші жінки — і досяжніші, і мудріші —

Із отруйних, мов ртуть, тогобічних садів амальгами,

Їх зачаєна блідість — прозора, рум'янці — сухотні,

Їх сліди — в дзеркалах, їх обійми — легкі, їх долоні…

Не вдихай їх повітря, бо з нього виходять скорботні

І знеможені болем, який починається в лоні.

Нахились над водою — і зможеш побачити небо,

У тяжкій глибині ледь прикрите хисткою габою.

Я кохаю тебе, щоб приходити вічно до тебе.

Я належу тобі, щоб ніколи не бути з тобою.

«Не май мене. Не мучся наді мною…»

Не май мене. Не мучся наді мною,

Світ, як папір, рвучи і кленучи.

Я буду поруч, теплою рукою

Твоє обличчя гладячи вночі.

Уся не вмру, не перейду, не зникну —

Тихенько кану в груди небесам,