Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

і ангел тобі покотився у ноги.

І многе знання, і немногі із тихих —

Як яблука, зважені золотом й віком.

Усе, що ти маєш, — цілунок і видих,

І надто коротке життя чоловіка.

«Чистота замовкання заклякне і стане камінням…»

Чистота замовкання заклякне і стане камінням,

Борозною і далі, росою, покотиться в ніч.

Мерехтіння сльози… Чи відчуєш оте мерехтіння?

А коли не відчуєш, то Бога до себе не клич.

Наче пагін важкий, пригинаєш обличчя додолу.

Перемога молитви, аж слово у душу впаде.

Не забудь свого Бога, не втрать свого болю ніколи,

Бо прокинешся іншим — не тим, не сьогодні, ніде.

Перекушено пам'ять, як нитку, важку й вузлувату,

Чи хотів би втекти, попри душу свою, навмання?

Я стою задля тебе, як липа, покликана в хату,

Мов зі смутку нічного, якому забракнуло дня.

«Скільки збіжжя піде за водою, і скільки млинів…»

Скільки збіжжя піде за водою, і скільки млинів