Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

Колібрі висіли над квіткою каприфолю.

Не було на землі речі, якої б хотів.

Не знав нікого, кому варто було б заздрити.

Що сталось поганого, забув.

Не соромився думати, що я той, ким я є.

Не чув у тілі жодного болю.

Випроставшись, бачив блакитне море й вітрило.

Берклі, 1971

Втеча

Коли місто спалене лишали ми за собою,

На шляху польовім до неба здіймаючи очі,

Я казав: «Хай сліди по нас заростають травою,

Хай у вогні замовкають голоси пророчі,

Хай померлі померлим розповідають, що сталось,

Нам судилось новий народ народити по цій пустелі,

Вільний від зла і щастя, яким десь там спалось.

Ходімо». А меч вогняний відчиняв для нас землі.

Гошице, 1944