Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

Що були б просто смішними й жалюгідними,

Коли б не ми їх носили, не знаючи інших.

Армагедон чоловіків і жінок.

Марно кричати: я їх кохав,

Кожне видавалося мені

Дитям бажаним і спраглим ніжності,

Я любив пляжі, басейни й клініки,

Бо там вони кість моєї кості, м’ясо мого м’яса.

Співчував їм і собі, але це тепер не захистить.

Закінчені слово й думка, посування склянки,

Відвертання голови, пальці,

Що розстібають сукню, блазнювання,

Оманливий жест, споглядання хмар,

Убивство задля наживи: лише це.

І що з того, що відходять, дзвонячи дзвіночками

При кісточках, що входять так повільно до вогню,

Який забрав їх і мене? Гризи, якщо маєш, пальці,

І знов оглядай, що було, від початку і до кінця.

Берклі, 1964

Дифірамб