Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

Добровін окинув поглядом друзів і вимовив:

— Те, що я почув, мені сподобалося. Що ж, пропоную ще раз обговорити всі наші пригоди, не оминувши жодної подробиці. І перш ніж розпочнемо, хочу оповісти вам те, про що здогадувався давно, і лиш нещодавно переконався. — Добровін спохмурнів.

— Кажи вже! — не витримав Бось.

— Пригадуєте, вас було кинуто до в’язниці, щойно ви переступили міську браму? Пригадуєте, я розповідав про напади на словунські міста? Пригадуєте, що так і не з’ясовано, хто відчинив браму лихові у наше місто? Пригадуєте, я казав, що відьмаків усе менше шанують люди і все більше подивляються на Богумир та Орію?

— Так, казав… Не тягни, ти з’ясував щось?

— Ворон уже багато років обплутує лиходійським павутинням нашу Словунію. Князівства переповнені його засланцями, які розпускають поголоси про добре життя Богумира і про слабість відьмаків Словунії. Поголос летить швидко, і його неможливо зупинити. Правда нікого не цікавить. Кожен бачить, що хтось живе краще, і певен у тому, що це за його рахунок. Так шириться ворожнеча. А коли ще й дати причину — відьмаків, злиднів, чугайстрів — на яку можна все звалити, то вважайте — справу зроблено. Такий народ уже завойовано без війни!

— Як це можливо? — спитала Рутенія.

— Я теж довго не міг зрозуміти, що коїться. Як проникають на нашу землю ворожі найманці і вивідники? Як вдалося Воронові накинути на всю Словунію сіть своїх шпигунів і посіпак? Без підтримки зсередини це неможливо.

— Хто? — спитав Золота.

— Я не міг у це повірити. Яр!

Запала тиша.

Рутенія розчула вдалині пісню. Співали на два голоси, і ті дівочі голоси долітали до відьми, вливалися у розколошкані словами Добровіна думки. Було дивно чути ніжну пісню після такого тяжкого звинувачення. Найвища в країні людина ступила на шлях зради! Ні, це ніяк не вкладалося в голові. Вони чекали на небезпеку ззовні, а вона ось, за спиною…

Стоїть яворець тонкий, високий,

Тонкий, високий, в корінь глибокий.

А в коріненьку чорні куноньки,

А всередині ярі пчілоньки,

А на вершечку сів соколенько.

Сів соколенько, гнізденце си в`є.

Гнізденце си в`є, біл камінь бере,

Біл камінь бере, все на спід кладе,