— Ото ж бо й воно. Мапи я вже не бачу, а навколо — все те саме.
Від довколишнього спокою і тиші ставало все моторошніше. Якось всі разом замовкли, і кожен почув стукіт власного серця.
— Ходімо ж, поки маємо куди йти, а незгоди долатимемо, коли вони з’являться! — сказала Рутенія.
Слова розійшлися по печері кудись далеко вперед і назад, але головне — вони розвіяли тишу. Знову з’явилися звуки: кроки, позіхання, тиха розмова, шурхіт піску під ногами, Босеве наспівування.
Тліном пріє пожухле листя,
Вогке небо лягло на ліс.
Просто неба летить сокира
Та змія в темну ніч повзе.
Срібний місяць сховавсь у хмари,
Напилася роси земля.
Заплелись із корінням трави,
В темну ніч змія повзла.
Серед темної, серед ночі,
Темна-темна змія повзе.
Серед темної, серед ночі,
Темна-темна змія повзе.
Зачаровані темні хати,
Тихо-тихо повзе змія.
Наче мертві поснули люди,
Вся земля заворожена.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 44. Приємного читання.