TextBook За туманом немає сенсу,
За туманом час стоїть…
За туманом чорний ворон,
На купі кісток сидить…
* * *Густий туман опустився на капище. Добровін розплющив очі й усміхнувся.
— Навський туман ми викликали. Лишається чекати шпарини. Щойно вона з’явиться, туман полине туди. А ми слідом. Тільки не відходьмо від капища. Цей туман може завести на манівці, показати майбутнє і теперішнє, предків і нащадків, але все це мара! Лиш біля капища ми у безпеці.
Щось ворухнулося в імлі. Ніби війнуло вітерцем і затихло. Хтось заволав про допомогу. Щось завило. Почувся дитячий плач. Вереск. Дзенькіт зброї.
— Це туман. Не руште з місця, — наказав Добровін.
* * *Дзеванна відчула, як поруч щось проповзло. Велике і голодне. Воно хрумкотіло, шамотіло, стогнало й шукало поживи.
— Стояти на місці! — люто прошепотів Ворон. — Ти ж не хочеш передчасної смерті? Зі мною зараз ти в більшій безпеці.
* * *Запала тиша. І враз її розпанахав дикий лемент. Вгорі щось відбувалося. Крики і верещання спадали донизу. Розривали повітря.
— Що б то не було, не рухайтеся. Це полуда, — повторив Добровін.
Гуркіт. Грім. Блискавка. Крики. Волання. Верещання.
Все падає. Летить донизу. На їх голови. І раптом почули голос Добровіна в тумані:
— Втікайте! Тут зараз буде небезпечно!
Боримисл ворухнувся. Рутенія зробила крок.
Туман заклубочився, загустів, потягся клаптями-зубами-руками по здобич…
Боримисл завмер. Рутенія стала на місце.
Звуки вгорі зникли, як і не було. Туман відсахнувся і завмер. Він почекає. Він уміє чекати.
— Тут холодно, — озвалась Рутенія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 192. Приємного читання.