Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

Добровін же не зважав на гамір — зосереджено гортав сторінки. На запрошення до сніданку промурмотів щось невиразне:

— «Гм… ага… кгм… Так-так… іду-іду… Зараз…» — і лишився на місці.

Йому дали спокій, а за півгодини він озвався сам:

— Нарешті все стало на свої місця!

— Кажи! — хором вигукнули всі.

— Уся ця Книга — історія цієї самої Невір-землі. Спочатку я ніяк не міг збагнути, що ж у ній такого страшного. Історія цікава й захоплива, трохи моторошна. Багато чорних треб, смертельних заклять, але це є в багатьох інших книгах, не таких потаємних. Чому саме Книга Невір-землі так потрібна була Ахруманові? І нарешті знайшов. Обряд сходження до Світового Дерева. А значить, і до основ світобудови.

Залягла мовчанка. Прийшло усвідомлення, з якими силами вони мають справу. Зміна світобудови. Світове Дерево. Якщо Ворону вдасться задум — кінець не просто їхній країні, їхнім племенам… Кінець настане всьому!

Тим часом Добровін вів далі:

— Три частини має світове дерево. Коріння — Нава, крона — Ява, стовбур — Права. Під стовбуром лежить камінь, а під ним — Книга Життя. Центр світобудови. Центр Всесвіту. Під тим каменем — сила, меж якої немає. Сила, яка тримає воєдино всі три світи. Той, хто підніме камінь, отримає таку владу…

— Що за сила? Як дістатися каменя? — спитав Бось, і очі його загорілися.

— Камінь? — прошепотіла Рутенія. — Камінь… А чи не той це камінь з моїх видінь? Чи не його мені показували уві сні?

— Може бути, — погодився Добровін.

— То Ворон хоче проникнути до Світового Дерева, підняти камінь, захопити Книгу? Як? — спитала Рутенія.

— Твій останній сон таки від Ворона. То він кликав тебе до Словунського городища Старого Бога. Туди, де він і сам зараз. Книга Невір-землі пише, що потрапити до Світового Дерева можна через Провідника. Провідником стає людина, яка належить двом світам водночас: Наві і Яві.

— Русана, — сказав Боримисл.

— Провідник розполовинює свою сутність, і та, що знаходиться у Наві, може провести за собою живого. Та Провідник може прожити замало часу, тож треба хтось, хто має велику силу і вміє нею ділитися з іншими. Живиця.

— Дзеванна, — сказав Бось.

— А я навіщо?

— Ти, Рутеніє, бойова відьма. Народжена Богами. Ти мала захищати Ворона від сил Світового Дерева. Адже його охороняють. І не хто-небудь, а Матір Змій і Громовиця.

— Я? Охороняти Ахрумана? Чого б це?