Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

— Пусти, пусти! Ти чого? Я не Золота! Його обнімай!

— Я завжди у тебе вірила. Ще тоді, у рахманському підземеллі, я знала, ти будеш з нами. Я відчувала, що ти ще здивуєш нас. От тільки не знала, як!

— Ну, здивував? І гаразд. А тепер до справи. Ви — до капища, я — на зовнішній вал. Мене там, мабуть, чекають… Та пусти мене на землю! Що мої злидні скажуть?!

Сонце стояло високо, й було тепло. Вони очистили капище від снігу.

— Новий Рік сьогодні уночі, щілина між світами з’явиться рівно опівночі й існуватиме одну коротку мить, — сказав Добровін. — Я проводитиму обряд. Рутенія піде до Світового Дерева.

— Але ж я можу піти лише слідом за кимось. Ти так казав.

— Я піду з нею! — озвався Віт. — Я, здається, зможу…

— У нас є Золота. Він зараз на межі світів.

— Я буду Живицею, — озвався Боримисл. — Я сильний. Недарма я був Чорним Вершником. Я не відьмак, але ж життєва сила у мене є.

Відьмак застогнав і обхопив голову руками. Потім окинув оком друзів. Прислухався — вдалині вже дзенькала зброя. Бій за городище розпочався.

— Несіть сюди Золоту. Швидко. А самі ставайте круг капища. Живицею буду я. Ти, Боримисле, будь поруч. Якщо моїх сил не вистачатиме, використовуватиму тебе.

Вітер ущух. Сонце зайшло за хмари. Посипав густий сніг.

Відьмак Добровін розпочав обряд входження до Світового Дерева.

Ахруман Чорний Ворон розпочав обряд входження до Світового Дерева.

На капищі лежав розпластаний Золота.

На капищі лежала розпластана Русана.

Віт тримав Золоту за руку.

Ахруман тримав за руку Русану.

Боримисл і Добровін трималися за відьмацький посох. Боримисл приготувався віддавати сили.

Навпроти Ахрумана стояла Дзеванна й стискала руками Русанині ноги. Дзеванна була готова віддавати сили Русані. І весь час думала, як лишити Ахрумана там, у Наві. Про це ж думала Русана, зісковзуючи у марево напівжиття-напівсмерті.