Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

Світло холоне серед кімнати,

і вже коли їй потрібно вставати,

починають снитися сни.

— Де твій брат, чуєш, де твій брат?

— Де твій брат, чуєш, де твій брат?

Чому він не приходить останні дні?

Хіба там, де він є, так багато принад?

Що він ховається, ніби риба на дні?

— У цьому місті стоїть сто церков,

безліч костелів і ціла тьма синагог.

Звідки я знаю, де він? Темніє під нігтями кров.

Бог розбереться сам, якщо він справді бог.

Кров проступає на одязі, ніби лик,

кров гірчить на яснах і на зубах.

Ніби у вішальника, висне в небі сонця язик.

Стоять чорні воли дощу на важких горбах.

У цьому місті в кожного є таємниці свої,

тут завжди вистачало золота і вина,

не вистачало хіба що пристрасті, саме її,

а брата завжди цікавила вона одна.