Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Ти чого крутився усю ніч?

— Комарі вечеряли.

— І мене дістали трошки, — Басмач почухав лікоть. — Не жарко було спати.

— Ага, особливо під ранок. Вогкувато якось…

— Вдень знову паливо буде, — впевнено сказав Басмач. — Я не хочу другу ніч ночувати під деревом. Треба виходити звідси.

Він підвівся, повернувся до Стаса спиною і помочився на місце, де щойно лежав.

Саме це дозволило Стасові відкинути останні вагання. Він уб’є Басмача, цього чурбана, худобину вузькооку. Навіть за дерево не зайшов — прямо перед носом пристроївся, паскуда! Нічого, давай: перед смертю корисно, очищає…

Басмач застебнув штани, запалив останню сигарету, порожню пачку зіжмакав і пожбурив у кущі.

— Жерти хочу!

— Гризи мене, — мляво запропонував Стас.

— Ти худючий, як осел у поганого хазяїна. — Басмач випустив дим у небо. — Прикол — грошей повний мішок, а пожерти за них не купиш, хоч жуй ці дурацькі пачки… Гаразд, — він ляснув кулаком правої руки по тильному боці долоні лівої. — Ходімо, нам треба вибратися звідси. В якому боці може бути траса?

— Найпростіше йти туди, звідки ми прийшли. Але там нас можуть чекати, я не думаю, що вони припинили облаву.

— Ну, і куди ж ми підемо?

Стас стенув плечима.

— Давай прикинемо, де приблизно може бути траса, підемо паралельно їй, а через десять-п’ятнадцять кілометрів повернемо у потрібний нам бік.

— Ти добре орієнтуєшся в лісі?

— Як тобі сказати… Фігово…

— Я не краще… Добре, давай по-твоєму спробуємо…

Басмач крокував попереду і щось мугикав собі під ніс. Стас сказав, що в нього болить нога, навіть накульгував на ходу, це дозволило йому плентатись за спиною Басмача, не викликаючи підозри. Рюкзак великодушно взяв Басмач: пожалів кульгавого приятеля.

Стас дав себе умовити віддати дорогу ношу: рюкзак за спиною Басмача входив у його плани.