Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Стас підняв пістолет на рівень його обличчя.

— Дурню, там нема набоїв! Не треба мене лякати!

Стас байдуже відкинув непотрібну зброю вбік. Він-то знав, що обойма порожня, але як це зрозумів Басмач — невідомо.

— Якщо тобі дуже кортить вбити мене — візьми ось це, — Басмач легенько підкинув йому під ноги свій пістолет. Стас схопив його, міцно стиснув у правиці — і здригнувся від різкого і неприємного смішка Басмача. — Заспокойся, тепер ти можеш стрельнути мені в лоба, коли захочеш. Якщо тобі так спокійніше — можеш у мене цілитися, я й під дулом можу балакати… Тільки перед тим, як будеш стріляти, я хочу щось сказати.

Він підсунувся до Стаса ще на чверть метра.

— Ти ж сам бажав смерті всім хлопцям, Стасику! Вбити їх ти не зміг — не та ти людина. І зараз ти хочеш моєї смерті — тоді цілий мішок грошей буде твоїм.

Коли він говорив довго й хвилювався, його акцент ставав більш помітним. Він присунувся ближче й повів далі:

— Тоді, коли ми всі зібралися, щоб обговорити справу, я вже знав, що, тільки-но мільйон буде в нас, я повбиваю всіх і заберу бабки собі. Тебе я одразу виділив з усіх — ти не дурень, не лох, ти, навпаки, звик бачити лохів навколо себе, і ти думав про те саме, що і я, але вбивати ти, Стасику, не вмієш. Ти — професійний пройдисвіт, ти маєш гроші з того, що дуриш лохів… знаєш їхню психологію… і робиш з цього гроші, хитрість — твоя зброя.

Акцент уже різав Стасове вухо. Посмішка на обличчі Басмача поступово поступалася місцем жорстокій гримасі.

— Спочатку я хотів замочити й тебе, навіть в першу чергу тебе, бо я помітив — помітив, Стасику! — твої недвозначні погляди. Ти міг розкусити мене або розкусив одразу. А потім, — він вилаявся рідною мовою, — все ледь не зірвалося через того шакала, твого друзяку. Скажу чесно — був момент, коли ці хлопці могли нас запросто переграти, бо хоч нас і більше, а вони — професіонали… Спочатку я хотів покласти вас усіх поряд з кур’єрами, але через всі ці проколи я розгубився. А потім, коли всі зібралися, щоб ділити здобич, я зрозумів, що проґавив момент. Якщо кожен заховається зі своєю часткою у свою нору, як скорпіон, то мені довгенько доведеться виколупувати кожного, це займе час, а в моєму становищі зайвий ризик не потрібен.

Басмачу все важче було добирати слова. Від його кострубатих фраз Стаса починало нудити.

— Ти допоміг мені. Ти розколов подвійну гру Шефа і настроїв хлопців проти Олежки. — Басмач проковтнув слину. — Отримати весь мільйон або хоча б більшу його частину хотів кожен з п’ятьох. Тому ніхто особливо не наполягав на якнайшвидшому розподілі грошей: а раптом пощастить і хтось відколеться, як Вася лягавий. Отоді його частка буде поділена між тими, хто був спритнішим, розумнішим, сильнішим… Твоєму Петруні не пощастило, не пощастило й Шефові. Гонитва нам дуже допомагає: я знаю, у такій каші найлегше позбутися небажаної людини. Так і сталося з Гогою. По-перше, ми збили з пантелику тих, хто женеться за нами, по-друге, змусили зупинитися поїзд, тобто виявився небажаний свідок, якого наші друзі спробують уникнути і затримаються самі, ну, і по-третє, мені потрібна половина мільйона, а не його третина.

Він уже підсунувся до Стаса впритул і важко дихав йому в обличчя.

— А може, зараз ти зажадаєш увесь мільйон?

— Я ж сказав — ти допоміг мені. Завжди допомагав своєю мовчазною й хитрою підтримкою. Хитрість і сила, ти і я — хіба погана компанія, Стасику?

— Ти певен цього?

— Так! — очі Басмача збуджено блиснули. — Так! Слухай мене! — він стиснув руку Стаса трохи вище ліктя. — Цей ліс колись скінчиться, ми дістанемося до Києва, звідти — до Москви, а потім — до Ташкента! Грошей нам стане, це — дрібниці! З Ташкента — до Фергани, там у мене багато друзів, є такі, що через кордон гуляють щодня. Контрабандисти, розумієш? І ми звалимо за бугор. Звалимо, розумієш? За долари там все можна! Ну, думай, Стасику! Погоджуйся, ну!

— А якщо… якщо я не піду з тобою? — після паузи спитав Стас. — Якщо я захочу взяти бабки і поїхати до Криму?

— Навіщо тобі Крим? Я пропоную вигідну справу, дурню! Так, мені потрібен мільйон, але й ти мені теж потрібен, а то б я давно відправив тебе за всіма ними!

— Ти ще можеш спробувати зробити це…