Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Шевель потиснув Олегу руку і пройшов до кімнати.

— Ух ти! Не слабо! Ти тут сам живеш?

— Сам-один. Ночую, правда, не завжди в самоті, але поки що серйозних претендентів на цю житлоплощу нема. Так що, в принципі, хата моя. Мене вона влаштовує.

— Ха, мене б теж дещо подібне цілком задовольнило! Давай музон послухаємо! — Шевель передивився касети, вибрав одну і вставив у магнітофон.

— Любиш «Депеш мод»? — байдуже спитав Олег.

— Так… Нічого, слухати можна…

Вмостившись у фотелі. Шевель почав притупувати в такт музиці.

— Звук прикрути, — попросив Олег. — Розмова є.

— Я так і зрозумів. Якби просто музику послухати, то ти про мене б не згадав.

Він притишив звук. Олег видобув з серванта пляшку «Посольської» і дві чарки.

— Ого! А розмова серйозною буде! — присвиснув Шевель.

На столі поряд з пляшкою з’явилася тарілка з ковбасою та сиром, з кухні Олег приніс баночку маринованих огірків. Поки він носив закуску. Шевель відкоркував пляшку і налив по першій.

— За що хоч п’ємо?

— По-перше, за зустріч, — Олег вмостився навпроти Гени на ослінчику. — Ми все ж таки в одній школі вчилися, і думаю, що треба якось купи триматися в цьому світі.

— Золоті слова, братан! Зараз всім треба купи триматися!

Випили. Шевель виловив огірок з банки і смачно захрумкав.

— Чим зараз займаєшся? — спитав Олег.

— Яка тобі різниця? Знайти мене тепер складно, а скоро взагалі Геннадій Петрович Шевель стане бібліографічною рідкістю. Один хлопець зробить мені новий серпастий і молоткастий — і тільки мене тут і бачили! Зараз літо, всіх на сонечко тягне… Погуляю поки, а до холодів видно буде…

— Заздрю тобі білою заздрістю…

— Вчишся?