Плотарі, побачивши справних козаків, підвелися з колоди на березі, й один з них озвався:
— Вадко, що це наші хлопці, по десять грошів — і ви вже на тому боці!
Хлопці перезирнулися, і тут Андрій невдоволено мовив:
— Що за Чигирин? На кожному кроці обдирають козака! Везіть двох за десять!
Бородатий перевізник невдоволено поколошматив бороду і, поглянувши на решту плотарів, сказав як відрубав:
— Дванадцять плати!
Андрій дав згоду, і тепер плотарі заспішили взяти коней та заходилися заводити до плота.
— А ви будете в байдаку, несіть торби! — розпорядився бородань.
Річка Тясмин о цій порі ще була повноводною і хутко несла свої води в Дніпро. Байдак на середині річки підхопив потік, і весляр з великою потугою вивів його до берега. Веслярем був молодий ще чоловік, і Андрій звернувся до нього:
— А не чули, пане кормовий, про сотню Гусака? Зимувала в Чигирині…
Той, лаштуючись до зворотної переправи, кинув:
— Стояло військо взимку, а зараз аж ген майже під Суботовом… Стільки зібралось, не чув…
Пліт з кіньми вже наближався до берега, й Андрій з Яремою заспішили забрати з нього своїх коней — Орлика та Зірочку.
Їх підстьобувати не доводилось, вони неначе і самі хотіли знайти Гусакову сотню, раз по раз пускаючись навскач. Перед самим Суботовом хлопців зупинив козацький роз’їзд, і їхній десятник почав прискіпливо розпитувати, що вони за одні. Почувши, що вони з сотні Петра Гусака і явились продовжувати повинність, задоволено засміявся і мовив:
— Вас самих туди ніхто не допустить, сотня стоїть під обійстям гетьмана. Дам вам двох поводирів…
Далі, оглянувши свою десятку, вигукнув:
— Карпе! Справ з Рублєвським оцих хлопців до Гусака!
Андрій вдячно підняв руку, і вони попрямували за двома верховими, що зараз же хутко пришпорили своїх коней. Перед містечком звернули зі шляху й натрапили на ошатний табір на околиці вільхового гаю.
Назустріч вийшли два молодики та запитали, чого це вони тут швендяють. Той поводир, котрого звали Карпом, вигукнув:
— До сотенного двох ваших доправили, переймайте їх у нас, а ми повертаємось до свого роз’їзду!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вітри сподівань» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Володимир Кільченський Вітри сподівань“ на сторінці 57. Приємного читання.