TextBook Я нивчанка молодая,
Чорні брівки маю.
Як іду на вечорниці,
Козаків юрбами збираю.[97]
Ті дівчата, що стояли ближче до музик, заспівали приспів, і їхні голоси заглушили на якийсь час навіть басолю.
Нивчаночка молодесенька
До потічка вечором козаків збирає.
Заходжуся танцювати в новеньких сап’янцях.
Хлопці в’ються — хай візьме їх трясця!
В’ються, б’ються, а я не зважаю,
Маю думку про одного — його я чекаю!
Нивчанонька молодесенька
До потічка вечором козаків збирає.
Все танцюю та танцюю, збила вже сап’янець,
Поглядаю я за Нивку — де ж ти мій завзятець?
Сонце лягло за Київ-горою.
Що ж не їдеш, мій одненький, — тужу за тобою!
Нивчаночка молодесенька
До потічка вечором козаків збирає.[98]
Проспівавши пісню, дівчата заспішили танцювати, і козаки, немов жеребці, один поперед одного кинулись до дівчат і під награвання цієї пісні єднались у пари та, кумедно підскакуючи, показували свою завзятість. Андрія з Яремою розпирало від сміху, коли дивилися на підскакування своїх хлопців. Андрій ледве погамував сміх і гукнув:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вітри сподівань» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Володимир Кільченський Вітри сподівань“ на сторінці 118. Приємного читання.