TextBook Хто вже встиг повернутися до конов’язі, кинулись перевіряти чапраки на кульбаках та зброю. Тут почулася лайка на всю горлянку:
— Ах ти ж бісовий Таранда! Ладівницю поцупили, півсотні зарядів — немов корова язиком злизала… А якщо завтра на ляха?!
Омелян мовчав, колупаючись ногою в землі побіля свого Урагана, та це його не врятувало. Санько поглянув на нього і кивнув головою в бік зброярів:
— Одна нога там, а друга — тут. Та дві ладівниці з собою і порох не забудь!
Виїздили від фортечної площі, розглядаючи місто, дивуючись оборонним спорудам, що подвійним колом оперезали місто. Титикало вже не гнівався на Омелька і затягнув веселу пісню, а його підхопила решта:
Як засядем, браття, коло чари,
Як засядем, браття, при меду,
Та нехай ідуть турки і татари,
А я навіть ухом не веду.
Кришталева чарка, срібная креш,
Пити чи не пити — все й умреш.
Кришталева чарка, срібная креш,
Пити чи не пити — все й умреш.
На тім світі не дадуть горілки,
Ані пива, меду, ні вина,
Смоли трошки та тії дощівки, —
Пиймо ж, браття, пиймо все до дна!
Кришталева чарка, срібная креш,
Пити чи не пити — все й умреш.
Кришталева чарка, срібная креш,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вітри сподівань» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Володимир Кільченський Вітри сподівань“ на сторінці 106. Приємного читання.