Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Я, я. Справу одну розслідую. То хто на Чорний гай претендує?

— Та хто, пан з Боротянки. Він же вже багацько гаїв звів. Знайомства у нього в губернії, знає, до кого зайти і кому дати. Я теж не дурний, та тільки пану приємніше від пана брати, а не від мужика Ось і пливуть до нього гаї.

— Як думаєте, він перед купівлею гайок би подивився?

— Обов’язково, і не один раз! Боротянський хоч і панич, але хитрий і торгуватися вміє краще за жида Десять разів усе обдивиться, всі недоліки знайде, ціну зіб’є, всі жили витягне, поки купить. Не обдуриш його. А гайок же хороший. Такий він не віддасть. Тим більше ж і поруч із ним.

— Чого ж поруч? Через Капітанівку там верст двадцять п’ять до Чорного гаю.

— Тю, а навіщо йому через Капітанівку? Він з пагорба свого скотиться і прямо поїде.

— Так там дороги немає, я малу дивився.

— Бо там болота Влітку справді не проїдеш, навіть не пройдеш пішки. А взимку, як підмерзне все, так там шлях чудовий. Навпростець верст десять, не більше.

— Дякую, допомогли.

— Іване Карповичу, а ви мені допоможете? — дивиться власник лісопильні на мене.

— У чому?

— Та дива у мене вдома кояться, — каже він якось непевно.

— Що за дива?

— Золото зникає.

— Як так?

— Домовик начебто краде.

— Домовик?

— Більш нема кому. Як не сховаю, а знайде і забере частину! — зітхає дядько.

— Може, з домашніх хто?

— Та ну що ви! Я ж ховаю, коли наодинці. І кожного допитував. Я брехню чую — не вони. Домовик. Він золото нюхом чує, то де б я не сховав, усюди знайде. Можете цю справу розплутати?