Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Заспокоїлися трохи, тепер розказуйте, — спокійно кажу гостю. — Хто ви і що вам потрібно?

— Звати мене Василь Степанович Купрієнко, — каже чоловік, наче вже виплакався і заспокоївся. — Я майстер із залізничних майстерень у Конотопі. А прибув до вас із тієї причини, що зникла моя донька Ганна, — і знову плаче. Я чекаю. Бо сльозу нічим не зупиниш. Він плаче, а потім лізе до внутрішньої кишені свого потертого піджачка, щось там копирсається. — Ось вона, моя Ганнуся.

Показує мені фотографію гарненької дівчини років вісімнадцяти. Приємне обличчя, шкіра ніжна, волосся світле, очі добрі. І так виглядає, що й не скажеш, хто в неї батько. Наче панночка якась.

— Ганнуся! — аж стогне чоловік і береться за серце.

— Ви заспокойтеся краще, а то так і до нападу недалеко. І чому ви до мене звернулися? Поліція зазвичай людей розшукує.

— Не хочуть вони шукати! — кричить гість.

— Тихіше, я добре чую. Чому не хочуть?

— Бо кажуть, немає доказів, що її викрали!

— А вона викрадена?

— Звісно! Хіба б Ганнуся так зі мною вчинила? Щоб зникла, не пише, не приїздить! Щось сталося з нею, щось погане сталося! А в поліції тільки сміються і кажуть, що загуляла вона! Негідники!

Я чоловікові співчуваю, але сам поліцію розумію. Бо дівка молода, хтось їй голову задурив — і повіялася вона, А тепер повертатися боїться до батька Буває таке часто.

— Так, давайте спочатку. Де вона зникла і за яких обставин?

— Через об’яву все.

— Яку об’яву?

— У газеті. Там пропонували роботу покоївкою в багатих родинах. Суворі вимоги; щоб освічена була, знала панські правила та мови іноземні. Платити обіцяли добре! В Конотопі роботи такої було небагато. Ганнуся в одного лікаря працювала, а коли поїхав він, без місця залишилася. То й написала за об’явою.

— Зачекайте? Вона у вас освічена була та іноземні мови знала? — дивуюся я.

— Так! — гордо каже чоловік.

— Звідки?

— Вона ж у мене гімназію закінчила. Оцінки лише відмінні. Могла б і до університету вступити, але в мене грошей не було, щоби за навчання платити. То вона мріяла сама грошей назбирати і таки вивчитися.

— А мови іноземні звідки знала?