Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Бери собі.

— Все? — дивується вона.

— Все, — киваю. — Я живий звідти вибрався, і на тому спасибі.

— Візьми хоч гроші, які в тебе вкрали.

— Ні, не треба, вони тобі більше потрібні. Дякую тобі, Ізабелло.

— Зачекай, — каже вона і дивиться. Уважно так. — Слухай, Мокію, а їдьмо зі мною!

— Куди?

— До Неаполя! Я тобі такі місця покажу! Їдьмо!

— Та ну як? Хто мене випустить, я ж селянин!

— Та хоч кого випускають, або гроші були! А гроші є! — трусить вона грошима — Поїхали!

— Навіщо я тобі? Ти така дама, за тобою офіцерам упадати, куди мені? — дивуюся.

— Тю, та ти ж кращий за будь-якого офіцера! — посміхається вона мені і цілує.

І тут, чесно скажу, здригнулося серце моє. Бо от така жінка мене з собою кличе і від щирого ж серця, без усяких хитрощів!

І куди — до Італії! Штабс-капітан Мельников казав, що є країни хороші, а є Італія, яка взагалі рай Божий на землі. Він лише раз там був і забути не міг. Ізабелла! Італія! Губи її свіжі!

Не знаю, що б і було, якби не почув я, як у порту засурмив пароплав. І спала з мене омана, зробився я старий та розсудливий. Справу мені треба завершити, а потім на хутір повертатися, у землі довбатися. Рідній плодючій землі. Не для мене ані Ізабелла, ані Італія. Селюк я, і все. Маю місце своє знати і на більше не зазіхати!

— Вибач, Ізабелло, не можу з тобою поїхати, але пам’ятати тебе буду вічно, — кажу їй і цілую її. Спокійно і остаточно.

Відчуваю, що плаче вона. Та і я заплакав. Так зі сльозами й розійшлися ми. Я до порту побіг. Знайшов там яхту генерала Суботіна.

— Пана генерала, швидше! — я на яхту стрибнув, а мене ад’ютант перестрів. Не пускає, гад такий. Ну, тобто, воно-то і його зрозуміти можна, бо я ж з оселедцем, рано-вранці.

— Хто такий? — і до револьвера лізе. Якось набридло мені, що револьвери на мене виставляють, та й роздратований я був.

— А щоб тебе! — схопив я його і кинув у море, а сам до каюти. Генерала будити. А він і не спав, сидів напружений, не розумів, що зі мною сталося. Коли побачив мене, підхопився і побіг. Машина поруч чекала, поїхали ми в найближчій відділок, узяли десяток поліцейських і поїхали на лиман. Ми туди, а звідти один екіпаж їде.