Розділ «Місто коханців на Кара-Денізі Повість»

Швидко сутеніло. А далі як у відомого поета:

ВЕЧІР.

НІЧ.

О другій ночі (правда, не зовсім доречно вигулькнув з-за хмар молодик і на морі від нього простягнулася золотиста доріжка) підійшли до Сінопської бухти. З наказу отамана висадили на мол сторожу, щоб пильнувала море, доки козаки робитимуть своє у місті, аби зненацька не підоспіли турецькі судна і не зачинили козаків у бухті – усе передбачив Сагайдачний.

Флотилія швидко увійшла в гавань, ще швидше було ліквідовано прибережну варту в гавані й на причалах.

Залишивши на кожному судні одного-двох козаків, решту, що висадилася, Сагайдачний нечутно повів у сонне місто.

Місяць – золотий молодик – весело сяяв над Містом коханців.

Стояла благословенна тиша. Колихалося, вкриваючись брижами море. І хоч поверхня його була хистка і воно час од часу наче тяжко зітхало, але кращої погоди не варто було й просити.

Солдат місцевого гарнізону, екіпажі суден і населення охопила неймовірна паніка – історичне свідчення!

Це як флотилія Сагайдачного із 40 чайок зайшла серед ночі в бухту і зненацька напала на місто. Козаки везли з собою приставні драбини – кожна чайка їх мала по кілька штук, на запас – і з їхньою допомогою подолавши мури, увірвалися до фортеці, швидко захопили цитадель, а потім і саме місто.

І це всього лише дві тисячі вояків!

Пізніше турецький літописець Мустафа Наїма писатиме: «Увірвавшись в цю прадавню фортецю, вони умертвили у ній всіх правовірних (так уже і – „всіх“? – В. Ч.), пограбували їхні будинки (себто всі будинки цілого міста і це силами всього лише двох тисяч нападників. – В. Ч.), захопили жінок і дочок…» І де б вони їх потім дівали? Усім на чайках місця не вистачило б, та ще враховуючи звільнених бранців, котрих треба було повертати додому і котрим на чайках теж були потрібні місця.

Правда, в інших виданнях Наїма вже пише не про суцільне винищення мешканців міста. Уточнює, що козаки «вирізали гарнізон» і вбивали «кожного мусульманина, який траплявся їм на дорозі».

Але бранці були звільнені й справді всі.

Ах, Медінет аль уіішіак!

Місто коханців!

Звичайно, флотилія запорожців перетинала Чорне море не заради екскурсії до Міста коханців. І не гарні краєвиди Сінопа та його околиць приваблювали воїнство Сагайдачного.

У Сінопі тоді була потужна воєнно-морська база Османської імперії та одна з найбільших її чорноморських верфей. Як тоді казали: «Морське збройне зберігання султана». Крім цього, у Сінопі утримувалися тисячі бранців з України – їх і збиралися звільняти запорожці, для цього в першу чергу й затівався похід.

А ще в Сінопі здіймалася фортеця – одна з найміцніших і найнеприступніших на чорноморському узбережжі Туреччини. Вона була збудована з каміння, із залізними на дві створки воротами і розташовувалася трьома ярусами на високому горбі. По периметру мала 6100 бійниць, а в середині – цитадель з кількома баштами. Гавань Сінопа вважалася першокласною і давала сховок суднам од усіх вітрів, чи не найкраща у всьому Причорномор'ї.

І вогонь помсти спалахнув…