Розділ «Ордер на любов Роман»

Потім весільні батьки обмінялися хлібом, поляскали один одного по руках і рукобиття те було гучним, розпили за традицією могорич.

– За те, що берете нашу дівку, – піднявсвій келих Омелько.

– За те, що берете нашу дівку, – підняв свій келих Савка.

– У церкві обручення було б пишнішим, але і в нас не прісно вийшло, – раділа задоволена Соломія, цілуючись із «матір'ю» молодого, тіткою Христею, маленькою, чорноокою сміхотливицею. – Дай, Боженьку наш милостивий, молодим нашим щастя міх, добра міх і діточок купу та довгих літ життя у парі, злагоді й любові!

– Амінь, – підсумував Омелько, який крім ролі батька молодого, ще й успішно грав роль попа.

Швиденько (до обіду, до початку весілля вже залишалося обмаль часу) здійснили ще й обряд вінкоплетіння.

Слобожанські хлопці та дівчата, розпашілі й галасливо-сміхотливі (після того, як їх Соломія дечим пригостила) подалися за слободу в степ за квітами для вінків жениху й молодій, що їх лагідно називали вінчатоньками, себто маленькими вінками. З піснями, жартами й вигуками назбирали квітів барвінку, рути-м'яти, ромен-зілля білого, синіх волошок, дикої рожі, а виплітаючи віночки, голосисто виводили:

В долину, дівчата, в долину

По червоную калину,

По хрещатий барвінок —

Молодій на вінок,

Молодому на вінок…

Із рутоньки – дві квіточки,

Благослови, Боже,

І отець, і мати, —

Будем вінок зачинати…

Весело називаючи молоду й молодого княгинею та князем, одівали їм на голови вінки і повели їх слободою, співанками славлячи жениха й наречену, а на березі ще й побризкали їх літеплом Кальміусу…

А потім замріяно слухали як туркотять у прибережжі дикі голуби, які теж віншували від імені Кальміусу молодих…

Перстенями молоді, як і велить звичай, обмінялися вже на весіллі, що хутенько зібралося на хуторі в Савки Пишногубого (Чули?.. Збирайтеся швидше, та гайнемо – осавул свою дочку віддає. За кого?.. Та за табунника свого Тараса, котрий Оксану було викрав і з нею на Січ до самого кошового гайнув, а повернулися вони з бомагою, що велить їм на рушник ставати і Савка тому перечити не має права – отаке-то лучилося в нашій слободі!..)

Весело називаючи молоду й молодого княгинею та князем, одівали їм на голови вінки і повели їх слободою, співанками славлячи жениха й наречену…