Розділ «Ордер на любов Роман»

Усе йому здавалося, що він гнідий і летить над світом білим з відьмою на спині і в роті у нього – вудила…

– Рят…

– Савко, що з тобою? Ти так жахно уві сні закричав…

Савка витріщився, нічого не тямлячи після чудернацького сну. Біля нього в одній сорочці сиділа… Соломія. Не на ньому в сідлі, а біля нього в постелі…

– Ти? – важко дихав Пишногубий. – Де ти… взялася?

Соломія засміялась, прикриваючи ковдрою оголені плечі та груди.

– Ну ти, Савко, й жартун!.. Сам на ніченьку покликав, а тепер… Де взялася… – потяглася до нього. – Тобі лихе приснилося? Йди до мене, любко-голубко моя, я тебе приголублю…

– Не підсовуйся, – осавул якусь мить перелякано на неї дивився, а тоді крикнув: – Ти… Ти відьма?

– Ха-ха-ха!.. – раптом зареготала Соломія й осавулу здалося, що очі в неї жовті-жовтющі! Як у тієї… кішки.

– Відьма! Ти їздиш на мені вночі! Ти спільниця того відьмака Тараса! Той біля Оксани, а ти біля мене… А той донець – упир… Насіли, обсіли і зі світу білого мене хочете зжити?

– Ти збожеволів, Савко.

– Не ворушись! – грізно крикнув Савка, висмикуючи пістоль з-під подушки і націлюючи його на Соломію. – Май на увазі… Куля в мене заговорена! Нечисть перед нею безсила. Зізнавайся! Ти – відьма? І їздиш на мені щоночі? Уб'ю, куля заговорена…

Соломія сиділа перед ним, з жаху розкривши рота, потім закричала, впала головою до його ніг. (Савка хутко підтягнув ноги.)

– Савко, що ти чиниш? Опам'ятайся, яка я відьма? Я твоя ключниця… Ти ще й досі не проснувся, любий мій. Протри свої баньки й придивися. Це ж я, твоя любка Соломія.

Жінка плакала в його ногах. Така поведінка вкрай спантеличила Пишногубого. Виходить, Соломія й не відьма. Бо коли на відьму пістоль наставиш із заговореною кулею, вона неодмінно на кішку перекинеться і тільки її й бачили. А Соломія плаче… Савка розгублено почухав пістолем собі спину.

– Соломіє, то ти… ти не відьма? – жалісливим голосом попрохав він. – І кішкою на мені не сиділа?

– Чи ти несповна розуму, чоловіченьку добрий?

Савка вагався якусь мить, а тоді крикнув:

– Ану… перехрестися!..

Тремтячою рукою Соломія осінила себе хрестом – раз, вдруге…