Розділ «Ордер на любов Роман»

– А відьми?

– Що – відьми? – не второпала стара.

– Кажу, відьми кого ссуть?

– Кого треба, того й ссуть. Вони на все здатні. От коли зустрінеш яку нечисть – дивись чи є в неї хвіст. Бо хвіст – перша ознака відьми, чарівниці злої, басаврючки лихої. Як з хвостом – то вроджена відьма, так і знай. А без хвоста – навчена. Тільки ти з ними будь обережним, бо вони тебе ураз обмагорять. То клубком покотяться, то в кішку перекинуться, то ще в якусь тварюку. А про відьмака й казати нема чого. З ним людина й зовсім не владна.

– А коли, приміром, вовкулаку запхати у мішок та ще каміння прив'язати і в Кальміус вкинути – утопиться він чи не втопиться?

– Де вже там! – махнула баба рукою. – Дідька лисого втопиться. Хоч і цілу хуру каміння прив'яжи йому, все 'дно вирне і знову капоститиме добрим людям.

– А в молодого хлопця відьмак може перекинутися? – доскіпувався осавул і на всяк випадок старанно хрестився.

– А чого ж… І в молодого, і в старого. Йому все їдно.

«Еге-ге-ге, – сполошено засовався Пишногубий на лавці. – Он воно що виходить? Правду баба каже, відьмака не втопиш. Таки точно, то відьмак в образі та подобії Тараса до Оксани причепився».

– Бабо, а чи можна відьмака віднадити?

– Чого не можна, як можна. – Стара подумала-подумала і не зовсім упевнено відповіла: – Кажись, плакун-травою люди всяку нечисть віднаджують. А збирати її тре' на ранковій росі в Іванів день. Тіко корінь без ножа викопуй, бо не подіє.

– Іванів день уже минув, де тепер того плакуна нарвеш? – роздумливо мовив осавул і крикнув: – А ще яка трава є?

– Од нечисті?

– Та вже ж не од добрих людей!

– То ти б так і казав. Коли хочеш з відьмами воювати, нечуй-вітру дістань. Росте він зимою по берегах річок та ставків.

– Що ви мелете, бабо? Зимою трава росте?

– Що чуєш. Росте зимою, бо ж не проста трава, а чарівна. А рвуть її на Різдво, якраз опівночі. Але її зрячі не можуть знайти, а просять сліпців, ті напомацки й збирають нечуй-вітер.

«От лихо, – скривився осавул. – Іванів день минув, а до Різдва ще далеко», – а вголос крикнув:

– Що там ще є?

– Тирлич добре відьом віднаджує, – оповідала баба. – Але збирати його треба лише в Києві, перед Івановим днем на Лисій горі. Там, де відьомське тирло. А коли тирлича не хочеш, то можна відьмака віднадити свяченою вербою…