Розділ «Павло Бондаренко Тінь Люцифера»

— Тоді, як вам…

— У мене не було ані часу, ані можливості, щоб когось переконувати, і не можна було звертатися до вас, як звичайно. Довелося шукати обхідні шляхи. Знаючи, що Олег Вікторович ваш добрий знайомий, я, каюся, просто примусив його…

— Яким чином?

— Я загіпнотизував його.

Сказати, що Костянтинів був приголомшений, означало нічого не сказати. Він мовчки потягнувся за сигаретами, закурив і, не витримавши, пробурмотів:

— Ви сповна розуму?

— Іншого виходу не було, — зітхнув Штепа. — Повірте, такий метод я використовую дуже рідко. Вам це не загрожує, даю слово. Треба ж було якось на вас виходити. Через кілька годин, прокинувшись, він забуде про мене, як і про організацію нашої з вами зустрічі. Повірте, це було необхідно. — І Костянтинів повірив. Щось підказувало йому, що ця дивна людина зараз абсолютно відверта.

— Гаразд… І що ж далі?

Штепа оцінююче подивився на нього й запитав:

— Скажіть, ви вірите у Бога? Генерал здвигнув плечима.

— Знаєте, якось…

— А Сатана, по-вашому, існує?

У Костянтиніва пересохло в роті. Це не був подив. Це не був переляк. Він не міг би сказати, що відчув зараз, але це було не вельми приємним. — Не вважайте мене божевільним, якщо я скажу вам, що Сатана існує. Насправді він набагато ближче, ніж ви думаєте, — продовжував Штепа.

Відчуття нереальності того, що відбувалося, зростало. Штепа нахилився вперед, клацнув замками кейса і попросив:

— Увімкніть світло.

Генерал намацав кнопку, і в салоні тьмяно загорівся плафон.

— Ось, дивіться.

Штепа розгорнув складений у кілька разів великий аркуш цупкого паперу, який виявився мапою. Володимир Сергійович побачив товсту, мабуть, нанесену фломастером лінію, один кінець якої впирався в дельту Нілу, а другий — в Одесу. Далі вона перетворювалася на пунктир, що перетинав усю східну Європу з півдня на північ. Ланцюжок чорних крапок проходив через Київ, зачіпав територію Білорусі, далі через Росію, східніше Новгорода й Петербурга, піднімався до Кольського півострова, де губився серед безлічі північних озер.

— Тут позначено маршрут, за яким іде Тінь Арімана.

— Що? — хрипко перепитав генерал.