Розділ «Острів перевертнів»

— Де ви?!! — перекриваючи крики, гаркнув майор.

— Спа-комплекс, над Дніпром! — крикнули йому у відповідь. Із динаміка раптом долинув шалений клекіт, шум крил, у відповідь гримнуло вовче гарчання. — Знову підлетіли! Стає гаряче! — У слухавці щось заревіло… і змовкло, наче відрізало.

Майор кинув мобілку.

— Спа-комплекс! Знайшли час розслаблятися, щенята! От і вшелепалися усіма чотирма лапами! — Він штурхонув сокола-перевертня до ванної й накинув гачок на двері. — Посидь поки що там, а потім я з тобою розберуся! А ви негайно додому! — гаркнув він на дітлахів. — Не дитяча це справа — у розборки носа пхати!

— Та якби ми у ваші розборки носа не пхали… — повчально мовила Тетянка, але вовкулака її вже не слухав. Він кинув на підлогу ножа, зробив переверт через нього й швидко побіг униз сходами.

Ірка визирнула у вікно. Далеко внизу грюкнули двері під’їзду, і з-під арки двору вилетіла швидка тінь.

— Не встигне, — похитало головою дівча. — Вулицями до Дніпра далеко виходить. От якби прямо… — Примружившись, вона подумки провела пряму над дахами, туди, де на набережній світилися вогнями багатоповерхівки. А потім запитально зиркнула на Тетянку.

— Та чим він узагалі вовкулакам допоможе самотужки? — мовив Богдан і теж глянув на Тетянку.

— Вам своїх проблем мало, хочете ще й вовчих? — поцікавилась Тетянка. — Майор сам попрохав не пхати носа в їхні розборки!

— Дорослі,— знизав плечима Богдан. — Зовсім ласти відкидати будуть, а в дитини допомоги не попросять: ми ж маленькі, вони нас мають захищати.

— У вовків ластів не буває,— буркнула Тетянка. — Ні, а й справді, на фіга нам ці вовкулаки здалися?

— Вони ж там без допомоги загинути можуть! — обурилась Ірка. — Ми не кинемо їх у біді! Адже вони нас рятували!

— І виставили нам за це рахунок, — не здавалася Тетянка.

— Ну ти їм теж рахунок потім виставиш! — примирливо запропонував Богдан.

— Ой, краще не треба, краще ми їх просто так врятуємо! — вигукнула Ірка. — А їм потім нехай соромно буде за свою жадібність!

— Їхнього сорому я в банк не покладу, — уже здаючись, буркнула Тетянка.

Миттю відчувши її вагання, Ірка вибігла з кімнати, зазирнула в усі кутки кухні, в комірчину й, не знайшовши того, що шукала, зняла гачок із дверей ванної.

— Ой!

Над головою у відьмочки щось просвистіло. Важко змахуючи крильми, куцохвостий сокіл вилетів у розбите вікно. З пташиного крила звисали наручники, увесь час тягнучи його в один бік.

— Навіщо ти пташку випустила?! — закричав Богдан.