Розділ «Острів перевертнів»

Задихаючись, дівчатка витягли вовкулаку до підніжжя водного комплексу, що був на березі.

— Важкий, зараза, — процідила Тетянка й, ухопивши вовка обома руками, щосили його заторсала. — Ну давай, прочунюйся, вовчара поганий! Ми до вашої лазні наосліп не поліземо!

З тваринячого рота вихлюпнулось добре відро води. Не швидко, як зазвичай, а важко й ривками, сірий із рудуватими плямами вовк почав вивертатися навиворіт, немов шуба. За мить назовні визирнула людська голова з дивним попелясто-рудуватим волоссям, а скиглення обернулося на стогін.

Тіло скорчилося, потім вигнулось, шкура на вовчих грудях здибилася. І за якусь мить на березі, страшенно кашляючи, лежав уже знайомий відьмочкам кремезний хлопець. Тільки замість звичайного камуфляжного комбінезона зараз на ньому були лише вузькі плавки.

— От тобі й лазня! Накупався досхочу! — захрипівши й спльовуючи рештки води, прошипів рудий вовкулака, схоже, той самий Рудий, котрий не встиг забарикадуватись разом із іншими вовками. — Привіт, дівчатка, а ви звідки тут узялися?

— З неба впали, — правдиво відповіла Тетянка.

— А командир де? — вовкулака повільно звівся на ноги й мерзлякувато обхопив себе за плечі.

— Мчить із усіх лап, незабаром буде, — заспокоїла його відьмочка.

— Нам не можна чекати! — тривожно сказав Рудий. — Хлопці в сауні забарикадувались, а якщо соколи виб’ють двері — кінець! Їх там повно, ціла хмара!

— А ще люди в приміщенні є? — спитала Ірка, яка досі весь час мовчала. — Чи ви там самі парилися?

— О, нарешті заговорила! Мізки на місце повернулися, із чим нас усіх і вітаю, — буркнула Тетянка собі під носа.

— Та чого б ми… самі там… — забелькотів у відповідь вовкулака. На його синій від холоду пиці з’явилися плями рум’янцю, утворюючи на шкірі оригінальну колірну гаму. — Хлопці дівчат із собою прихопили. Ну й сторонні відвідувачі там теж є. Соколи їх у кафетерії замкнули, а мене топити потягли.

Ірка підвела голову, розглядаючи будинок, що височів над рікою.

— Он є прочинене вікно, це де? — спитала відьма.

— А, саме у нього мене й витягли! Там щось на зразок холу. А звідти — коридор до кафетерію.

І сходи до виходу. Трохи далі — сауна, де наші хлопці.

— Якщо ми тебе назад у вікно затягнемо, ти зможеш людей випустити й униз вивести?

— Принаймні спробую… А як же хлопці?

— Хлопцям ми самі допоможемо! І годі язиком плескати, роби, що тобі кажуть! — командирським тоном гаркнула Ірка.

Рудий зіскочив з місця й швидко кинувся до будинку.