Розділ «Острів перевертнів»

— Шостий «Б»! Тьху ти, ми ж уже сьомий! Сьомий «Б» сюди! Сьомий «Б»! — склавши руки рупором, репетувало високе кремезне дівча, цілком перекриваючи галас сповненого людьми шкільного подвір’я.

Ірка махнула рукою Богдану:

— Я до наших. А після занять побачимось.

— Ти все-таки будь обережною, — буркнув Богдан і, різко розвернувшись, рушив до компанії шестикласників.

Ірка знизала плечима. Дуже слушна порада, нічого не скажеш. Неначе обережність чимось їй допоможе.

— Сьомий «Б», сюди! — прямо в обличчя Ірці крикнуло дівча.

— Привіт, Наталко, ти чого горлаєш? Думаєш, ми за літо одне одного так забули, що не впізнаємо? — спитала Ірка.

— У нас новачки, — не прибираючи від рота складених рупором долонь, повідомила Наталка Шпак. — А вони твоєї морди, Хортице, ще не знають!

— Морди? — Ірка ледь стрималась, аби знову не полізти за дзеркалом. Але обмежилася тим, що провела долонею по щоці, відчула гладесеньку шкіру й на цьому заспокоїлась. — У мене, щоб ти знала, не морда, — відповіла вона й тихесенько, собі під носа, додала: — У всякому разі, зараз. Після твого крику новачки до нас навіть близько не підійдуть — галасуєш, як припадочна, ще, не дай Боже, на людей кидатися почнеш! Ти що, не можеш на асфальті написати — сьомий «Б»?!

— Хортиця натягла стильний блузон й одразу вирішила, що вона тут найрозумніша, — скривила губи в гордовитій посмішці Оксанка Веселко, перша красуня шостого, хоча ні, уже сьомого «Б».

— Це в тебе весь розум у блузці, а в мене він у голові,— поважно заявила Ірка, приєднуючись до звичної компанії дівчаток з її класу.

На задньому плані промайнуло незнайоме обличчя — схоже, це була одна з тих самих новачків.

— Звідки такий прикид, Хортице? — не могла заспокоїтись Оксанка, і в її погляді можна було прочитати погано приховані заздрощі. — Я таку спідницю в «Манго» бачила.

Ірка задоволено зітхнула. А Тетянка ще казала, що «Манго» — то відстій, і тягла до неймовірно крутого бутика, де їй мама зазвичай ганчір’я купує. Та хто б у Ірчиному класі міг упізнати спідницю з того бутика? А так повний порядок, у всіх дівчат очі по п’ять із половиною копійок.

— Матуся з Німеччини гуманітарну допомогу надіслала? — єхидно бовкнула Оксанка. І відразу ж заточилася, неначе її хтось сильно штурхонув кулаком під бік.

В Ірки миттю зіпсувався настрій. Не надто приємно визнавати, що весь клас чудово знає про всі твої проблеми. Зрозуміло, що в декого теж із батьками, як ото каже їхня класуха, недокомплект. У чотирьох батьки живуть окремо, а в Шпак навпаки, тільки батько й брат одинадцятикласник, тюхтій рідкісний. Але щоб і батько й мати невідомо де вештались — це тільки в Ірки. Можна сказати, рекорд класу.

— Це ти, якщо предки про тебе не подбають, без штанів залишишся. А я, між іншим, працюю, — гордо відповіла Ірка.

— А що тут поганого, коли про мене батьки піклуються? — відбивалася Оксанка. — І брючки класні купили. — Вона покрутила сідничками, демонструючи справді непогані чорні брючки. — І на море звозили. Бач, яка засмага — не те, що твоя, з бабусиного городу, по рукави футболки!

— Засмага в мене дуже навіть рівна, — злодійкувато роззирнувшись на всі боки — чи бува не дивиться хто з хлопчаків, — відтягнула комірець блузки Ірка. Оксанка її за дурепу тримає, чи що? Город можна й у купальнику полоти, між іншим, найкраща засмага виходить, до середини зими потім тримається. — Хоч у неї й немає часу цілісінькими днями на пляжі з боку на бік перевертатися, наче сосиска на сковорідці.

— Можна подумати, що ти так уже й круто працювала! — закопилила губу Оксанка. — Машину тепер купиш, квартиру в центрі.