Розділ «Чаклунство за наймом»

— Отже, кажете, усі дізнаються, що ми з Іркою відьми, — замислено повторила вона. — Спалять, кажете. — Вона провела пальцем уздовж рядка газетних оголошень. — А що тут у нас? Ага, знахарка Марта зніме пристріт, наведе причину. Ось іще, матінка Пелагея, біла відьма. Ну, не в тому сенсі, що не негритянка, а в сенсі, що зла не робить. Маг Ібрагім — знавець чорної, білої та японської магій. Жовтої, мабуть. Ну, то про що ви зібралися розповідати, га, Володимире Георгійовичу? — поцікавилась Тетянка, миттю згадавши ім’я та по батькові бізнесмена.

— Оці всі, з газет — несправжні! — відчуваючи, що втрачає ґрунт під ногами, перейшов був Іващенко в наступ. — А ви на мітлах літаєте!

— Та невже? — вдавано здивувалась Тетянка. — Ану підіть, розкажіть комусь. Знаєте, що завтра ваші бізнес-партнери говоритимуть? — І, копіюючи чоловічий голос, вона пробасила: — «Чули, Іващенко дівчаток на мітлах бачив!» — «А хлопчаків із ріжками й вилами ще нема? Нічого, скоро й вони будуть».

Бізнесмен аж почервонів.

— Між іншим, твоя подружка мені дещо завинила! Вона мене вбити намагалася!

— Це ви їй винні! Вона вам життя врятувала! — обурилась Тетянка.

— Де про це написано? Де свідки? — гмукнув бізнесмен.

— А де написано, що вона намагалася вас убити? Докази, протокол? — знизала плечима Тетянка.

Бізнесмен трохи помовчав, переварюючи свою поразку:

— А ще кажуть, що діти — милі й добрі створіння, — нарешті зітхнув він.

— А ще кажуть, що ми наївні й довірливі й що нас легко обдурити, — відбивалася Тетянка.

— То мені не треба шукати його зниклі гроші? — миттю пожвавішала Ірка, із вдячною посмішкою поглядаючи на Тетянку.

Але посмішка відразу ж зникла з її обличчя, оскільки подруга раптом видала щось зовсім несподіване:

— Може, й треба. Якщо, звісно, пан Іващенко перестане вдавати із себе дурника й почне говорити по-діловому, — Тетянка зручно всілася за столик під яблунею, мимохідь кинувши в бік бабусі: — Там, здається, новий серіал починається. Мама каже, що цікавий.

— Та я знаю! — буркнула бабця. Відтоді, як від Таньчиного дотику запрацював відключений за несплату телефон, бабця боялася злити подружку Ірки. А раптом безкоштовний зв’язок зникне? — А він без мене Яринку не скривдить? — з підозрою зиркнувши на Іващенка, поцікавилась вона.

— У жодному разі,— твердо запевнила Тетянка. — Володимир Георгійович зараз із нами трохи погомонить і поїде. Правда ж, Володимире Георгійовичу?.

Іващенко ствердно кивнув, як заворожений.

Невпевнено озираючись, бабуся рушила назад до будинку.

— Компоту, пане Іващенко? Вишневого, сливового, яблучного? — поцікавилась Тетянка тоном, яким бізнесмени в серіалах запитують у своїх партнерів: «Вам чаю, кави?».

— Вишневий, — обрав бізнесмен, і Тетянка сказала через плече: