Розділ «Чаклунство за наймом»

— Але в неї справді були пазурі,— жалібно мовив Серьога.

Усі дорослі понти крутого співробітника крутої компанії миттю з нього вивітрилися. Зараз він нагадував нажахану дитину й час від часу із острахом позирав на Ірчині руки.

— Якщо вже пазурі, то пильнуй, аби я тебе не розірвала, — відрізала Тетянка — Іди давай!

Невпевнено, шкопиртаючи на рівному місці, Серьога рушив уздовж коридору. Друзі попрямували за ним.

— Що це було? — прошепотіла Тетянка, коли Ірка порівнялася з нею. — Морок навела?

Ірка лише мовчки похитала головою. Її ще й досі трусило від пережитого жаху. Вона б і сама хотіла знати, що з нею сталося. І якщо це був морок, то як вона примудрилася замакітрити голову й самій собі?

Розділ 6

Інсталяція відьми

— Нові кур’єри. Наші нові кур’єри. Знайомляться з територією, — старанно белькотів Серьога у відповідь на зацікавлені погляди співробітників.

Вони йшли довгими коридорами, підіймалися й спускалися нескінченними сходами, зазирали в просторі світлі офіси, набиті людьми, що або справді були неймовірно заклопотані, або ж тільки старанно робили вигляд. Ірку ні на мить не полишало відчуття, що, можливо, співробітники цієї компанії справді працюють, а от їхня власна компанія — вона, Тетянка й Богдан — просто марнують час. Ну чого вони тут тиняються? Хочуть знайти утікача-компаньйона під столом у комп’ютерній залі? Або засікти його в черзі за пиріжками? Чолов’яга, певно, давно вже на Кіпрі, — а вони тут вештаються і створюють враження бурхливої діяльності.

— До конференц-зали підемо? — стомлено запитала Ірка, прочиняючи двері.

Друзі оглянули довгий стіл, ряди стільців уздовж стін. Конференц-зала була безнадійно порожня, заходити туди не було жодного сенсу.

— Добре, ходімо далі,— зітхнула відьмочка.

— Усе, — зловтішно повідомив Серьога. Він іще раз повернув, і перед друзями з’явився вже знайомий їм просторий хол, пропускний пункт і завішана колекційною зброєю стіна. — Ми обійшли увесь будинок, більше тут нема, на що дивитися! Ні, ну ще у дворі залишився вольєр із собаками…

Ірка наморщила носика.

— …і котельня, — закінчив Серьога. — Котельню дивитися будете?

— Будемо, мабуть, — невпевнено відповіла Тетянка.

Вона намагалася себе підбадьорити, хоча добре розуміла, що подорож по офісах була зовсім безглуздою справою.

— Почекає твоя котельня! — буркнув Богдан, що з вогником ув очах розглядав зброю на стіні. — Дай хоч хвилинку подивитися! — І він рішуче рушив у бік колекції.

— Агов, пацан, ти куди зібрався? — вискочив зі своєї скляної будки схвильований охоронець.