— Так, звичайно, Володька…
— Ну от його дуже сильно побили…
— Побили?.. Хто?! Суддя?
— Ні. Виконавцями були одні наші старі знайомі…
— Хто?
— Ті самі хлопці, з якими у нас був конфлікт.
— Так звані юристи з банку?
— Так.
— І хто ж їм наказав? Суддя?
— Суддя не міг їм наказати. Вказівки їм можуть давати лише з банку. Керівництво банку.
— А керівництву це для чого?
— Побили їхню людину.
— Суддя був їхньою людиною?
— Він виконував їхні вказівки. Отже, частково так. Ніхто не може посягати на їхніх людей.
— А чому вирішили помститися саме малому?
— Ну певно нас не могли поки дістати. Вирішили відігратися на малому.
— Отже, якби ми тоді не поїхали туди і не заварили б цю кашу, малий би був цілий?
— Можливо…
У трубці запала мовчанка.
— Його сильно побили? — спитав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борги нашого життя » автора Герасим Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 47. Приємного читання.