TextBook – Іди ти на… – конкретизувала напрям Катя.
Дарина, отримавши, нарешті, неприкриту образу, злісно брикнула Катю ногою і зробила їй підсічку, супроводжуючи це матом у відповідь – таким прекрасним і майстерним, що назвати його триповерховим міг би тільки дилетант – за кількістю поверхів той ризикнув би посперечатися з найвищим нью-йоркським хмарочосом!
Не утримавши рівноваги, підсічена дама важко завалилася на Дарину.
Дарина – на Марійку.
Тоді як Марійка з жахом відчула, що вибиває потилицею двері й летить на підлогу, втягуючи за собою всю цю малу купу.
– Чо-о-о-о-о-рт! – розлючено прокричала Катя. Але раптом видала щось схоже на шипляче «х-а-а-а-а» і затихла.
Долаючи важку ломоту в голові, Марійка насилу розплющила очі й тут же схопилася на ноги, зовсім забувши про удар, оскільки побачене нею було здатне ошелешити будь-кого…
Здавалося, в кабінеті бушує ураган.
Вихор свистів і крутив по кімнаті речі та папери. Крижаний порив дув Марійці у вухо, і, як це часто траплялося з нею взимку, вона миттєво оглухла і водночас розчула раптом, що в утробне виття вітру вплітаються ще безліч голосів, які сміються, шепочуть, улюлюкають.
А по високій стелі, немов велетенський божевільний павук, металася страшна потворна фігура.
– Боляче!!! – застогнала вона. – Як боляче!!! – встромлюючись посинілими нігтями в горло, вивернуте болем, неначе намагалася розірвати свою зморщену шкіру на клапті.
– Лишенько, – прошепотіла Марійка, хапаючись за чиюсь руку праворуч.
– Чорт, – луною прошелестіло праворуч від неї.
– Оце так! – приголомшено виплеснула Дарина і обмерла, забувши затулити рота, – жінка почула її!
Вона завмерла, дрібно тремтячи й не зводячи з них несамовито-пристрасного погляду. Різкий біль полоснув Марійку по очах, і вона затулила їх, відчуваючи, як із-під вій струмком потекли сльози.
– Вам?! – видала нестямний звіриний рик біснувата. – Я мушу віддати це вам? Трьом?!! Не хочу! Ні!!!
Мимоволі повіки Марійки зметнулися знову, немов птахи, що злякалися гуркоту.
І вона побачила, як ураган безжально кидає тіло жінки то в один, то в другий бік, б’є його об стіни і стелю, а та кричить, кричить, кричить…
– Ні! Ні! Ні!
Але з кожним ударом її «ні» стає чимдалі слабкішим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій, у якому шляхи трьох героїнь несподівано перетинаються“ на сторінці 9. Приємного читання.