TextBook Адже татусів, які плачуть, не буває, – такого просто не може бути!
– Дядька Миколу вбили, – проплакав батько в рукав. – Нашого дядька Миколу.
– Дядька Миколу? – не змогла повірити Марійка. – Хто?
– Я. Це все я.
– Ні!
– Так. Він пішов зі мною. Як відчував, не хотів. І мене відмовляв… А я, дурень, не послухав! Як же я житиму тепер, га, Мурзику? Мене відкопали, а його… Миколку… вранці знайшли. На воротях Лаври… Вже мертвого…
Марійка відчула, як її руки й ноги заклякли, здерев’яніли. Кров загусла від жаху, перетворившись на тремтяче желе.
«А я ніби дружина того професора, яка наполягла, щоб чоловік її в київську Лавру відніс».
– А церква вся в крові. Знову в крові. І це Миколина кров!
– Кирилівська?!
«Печери під Кирилівською церквою? Все правильно! Прахов керував її реконструкцією. Але це ж…»
«Це ж там, де сатаністи дівчину вбили!»
– А мама де? – зацьковано огляділася Марійка.
Батько пригальмовано опустив рукав, і вона побачила, як його стиснуте стражданням обличчя безуспішно намагається засміятись:
– Я її в аптеку послав. Кукакам купувати!
– Ясно… – Марійка мимоволі кинула погляд на прозору пляшку.
– Сил не було, – тоскно поскаржився він. – Не міг більше… От і послав її… за кукакамом. Нехай шукає!
– Він що, такий рідкісний? – старанно спитала Марійка, підсвідомо чіпляючись за цю нейтральну тему.
– Гірше ніж рідкісний – його взагалі немає! – гірко вискалився Володимир Сергійович. – Я його сам придумав. А ти ж нашу матір знаєш. Вона доки з усіма аптеками не перегризеться, нікому не повірить.
– Так тебе не звинувачують у вбивстві?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дванадцятий, у якому Мишко і Марійка йдуть із дому“ на сторінці 2. Приємного читання.