Розділ 12 СИМФОНІЯ

Аеніль уже прокинулася і, щільно загорнувшись у плащ, походжала морозною кімнатою. Вона зацікавилася фортепіано і підійшла до нього.

— Це ж те, на якому я грала на концерті для батьків! — здивовано вигукнула вона до Ірене Урегус.

— Так, — відповіла їй жінка. — Але, будь ласка, тихіше, ти ж тут не сама, — Ірене кивнула у бік ліжок.

— А хто там? — пошепки спитала дівчинка.

— Хворі учениці. Ми перенесли їх зі шпиталю, бо там останній тиждень дуже небезпечно. Доглядаємо за ними тут.

Аеніль зацікавлено подивилася на ліжка. Придивившись до незатягнутого фіранкою, вона схвильовано сказала:

— А то не…

— Так. То Нітетіс. Вона без свідомості і її не можна тривожити. Тому поводься тихо.

— Вона вилікується?

— Так. Але ще дуже нескоро…

Пролунав різкий стукіт у двері. Евагор підійшов до них, прислухався, потім натиснув щось, і двері беззвучно прочинилися. До кімнати швидко вбігла жінка. Аеніль її впізнала, і, злякана, відступила за спину Ірене Урегус, яка вже піднялася з дивану. Марія Тартуй або ж Маріах ніа Тіамах, скинула каптур:

— Там вкрай небезпечно… Ледве до вас дібралася.

Ірене зблідла і перезирнулася з Евагором. Якщо для такої сильної чарівниці там небезпечно… Марія тримала щось на руках. Сіре і невелике, що зливалося з її плащем. Сивоволоса жінка опустилася на коліна і поставила перед собою… Іно, що злякано обернула своє сховане під завеликим для неї плащем личко до присутніх.

Аеніль скрикнула від радості і одразу кинулася до сестрички, забувши про свій страх перед жінкою, яка, безперечно, була вампіром. Дівчина схопила Іно на руки і міцно стисла. Маленька щось тихо пробелькотіла, але Аеніль її не розчула, з її очей текли сльози щастя.

Маріах дивилася на дітей, і вираз її холодних очей пом’якшав, а обличчя просвітліло.

— Дівчинка нагадала мені Аду, — промовила вона тихо Евагору, немов виправдовуючись.

— Ви справді хочете її побачити?

Вираз обличчя жінки враз спохмурнів. Вона стримано кивнула, а її погляд метнувся до крайнього ліжка за шторкою. Майстер Нвагор підійшов до нього, але Маріах його зупинила:

— Чи не забагато тут світла для неї?

Майстер роззирнувся і сказав: