Розділ «Оповіді визволителя»

6

У березні 1969 року на Далекому Сході зчепилися ми з китайцями через острів Даманський.

Березень в тих місцях суворий. Марток — натягнеш троє порток.

Перший удар прийняли на себе радянські прикордонники. Вони не з Радянської Армії. Прикордонні війська — це КДБ.

Перші жертви серед прикордонників — не від китайського вогню, а від російського морозу. Померзли хлопці тільки тому, що ніхто їх не навчив, як правильно спати в лісі на тріскучому морозі.

Незабаром в районі конфлікту з’явилися частини Радянської Армії. Їм також довелося несолодко — і від ворожого вогню, і від страшного холоду.

Вище керівництво Радянської Армії раптом ясно усвідомило, що досвід війни був безповоротно втрачений. Війська на морозі спати не навчені. Спальних мішків у нас ніколи не було. Це не наш шлях. Вогонь на передовій розводити заборонено. Навичок виживання в таких умовах війська не мають. Точнісінько як у Фінляндії в грудні 1939 року.

На щастя, конфлікт швидко (для тих, хто там не воював) завершився. І були вжиті заходи.

Комісія Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ розібрала помилки і прорахунки того маловідомого конфлікту. Був проведений експеримент в трьох випадково обраних дивізіях. Висновки були невтішними.

Начальників штабів усіх радянських мотострілецьких і танкових дивізій викликали на збори. Їм дали основи виживання в умовах низьких температур. Потім кожний з них закріпив ці знання на практиці, провівши в березні на полігоні поблизу підмосковного Солнєчногорська три ночі поспіль в снігу при температурі нижче нуля. Після цього начальники штабів повернулися до своїх дивізій, і у всіх частинах і з’єднаннях Радянської Армії пройшли незвичайні і нелегкі навчання — весь особовий склад провів ніч в польових умовах на пронизливому холоді без будь-якого додаткового одягу, крім звичайного зимового обмундирування.

Добре було тим, хто служив в той час на півдні, подумаєте ви. Ні, і тим добре не було. Наступної зими ці частини по черзі вивозили в дуже навіть не південні райони, пояснювали, показували і тренували.

Вся Радянська Армія навчалася і переучувати в гранично короткі терміни.

Кордон між повною нездатністю виконати певне завдання і вмінням виконувати таке завдання на найвищому професійному рівні майже неможливо розрізнити.

Перехід з одного стану до іншого відбувався майже миттєво.

Так було в Радянській Армії.

Бристоль

Липень-грудень 1978 року

Виправлене, перероблене

і доповнене в 2013-2015 роках

Джерела фотографій