Розділ «Оповіді визволителя»

Йдемо далі. Літо 1941 року. Район Мінська. Поля, ліси, річки. Німці наносять два удари по напрямках, які сходяться, радянський Західний фронт оточений. За тиждень він розсипається на шматки. Приклад на віки: ось як не потрібно обороняти великий район з великим містом посередині.

Літо 1943 року. Район Курська. Німці наносять два удари по напрямках, які сходяться, радянські війська цілий місяць стійко витримують надпотужні удари німецьких військ. Потім самі переходять в наступ, вибивають німецькі війська за Дніпро і форсують його. Приклад на віки: ось як необхідно боронити великий район з великим містом посередині.

Від повного невміння до сяючої майстерності Червона Армія була здатна переходити дуже швидко. За історичними мірками — миттєво. Як крокодил — від ледачої сплячки під раптового потужного кидка.

Ще приклад. Літо 1941 року. Велика ріка. Одна з найбільших в Європі. На західному березі величезне місто.

Ріка Дніпро. Місто Київ. Його героїчна оборона під командуванням генерал-майора Власова Андрія Андрійовича тривала 71 день. 37-я армія Власова й далі тримала б оборону, та німецька армія прорвала радянський фронт набагато північніше, в районі Смоленська, і форсувала Дніпро набагато південніше, в районі Кременчука. Дві німецькі танкові лавини замкнулися далеко на схід від Києва, в районі Лохвиці. 664 тис радянських бійців і командирів потрапили в полон. І це приклад на віки: ось як не потрібно захищати велике місто на березі річки.

Літо наступного року. Велика ріка. Одна з найбільших в Європі. На західному березі величезне місто.

Річка Волга. Місто — Сталінград. Ось приклад того, як необхідно захищати велике місто на березі річки.

Ні у кого в історії не було таких грандіозних поразок. Однак і таких перемог також не було. Це були перемоги і поразки однієї і тієї ж армії. І навіть одних і тих же людей. Наприклад, влітку 1941 року під час оборони Києва політичним наглядачем в районі бойових дій був Хрущов Микита Сергійович. Рік по тому, влітку 1942 року, під час оборони Сталінграда політичним наглядачем в районі бойових дій був все той же Хрущов Микита Сергійович.

5

У червні 1967 року арабські країни, отримавши потужну військову допомогу від Радянського Союзу, вирішили розгромити Ізраїль. Армія Ізраїлю, не чекаючи, коли араби почнуть першими, завдала серію нищівних превентивних ударів. Поразка арабів була ганебною і повною. З’ясувалося, що арабські солдати бояться танків і напалму. Негайно за наказом міністра оборони в Радянській Армії була проведена серія перевірок з метою встановити, а як із цим справи у нас.

З’ясувалося: приблизно так само, як і у наших арабських друзів. І тоді був відданий наказ весь особовий склад мотострілецьких і танкових дивізій Радянської Армії від рядових до командирів дивізій включно, а також курсантів військових училищ близько познайомити з напалмом і обкатати танками. Наголос робився на слові «близько».

Солдат, курсантів і офіцерів садили в траншеї. Деякі ділянки траншей перекривали. Там, де був вхід в перекриту ділянку траншеї, дно траншеї поглиблювали, за поглибленням вже під самим перекриттям робили горбки на кшталт високого порогу в проймі дверей.

Потім тих, кого навчають, заганяли під перекриття і поливали цю ділянку напалмом. Палаючий напалм потрапляв в траншею, розтікався по ній, стікав в яму перед входом, не завдаючи шкоди тим, хто був під перекриттям. Коли напалму було багато, тоді додатковою перешкодою йому був горбок землі. Полум’я вирувало поруч, а під перекриття не потрапляло. Мораль: не такий страшний напалм, як його малюють. А ділянки перекритих траншей мають бути метрів по десять або й більше. Коли перекриті ділянки короткі, то напалм від однієї бомби накриє обидва виходи з перекритої ділянки, задихнетеся до дідька.

Після цього почали відбивати у особового складу страх перед танками. Обкатка танками проводилася в три прийоми. Спочатку кожен лягав на дно неглибокого бетонованого окопу. Озброєння — протитанкова кумулятивна граната РКГ-3. Важить вона кілограм. Вона має впасти своєю кумулятивною лійкою на броню танка. Для цього в її руків’ї складений парашутик. Висмикнув колечко, жбурнув, а на кінці руків’я парашутик розкривається. Через це граната падає на танк не боком і не руків’ям, а денцем. І вибухає миттєво від доторку.

Сама вона важка, та ще й парашутик гальмуючий. Зважиш в руці — далеко таку штуку не пожбуриш. А кидок виходить навіть ближчим, ніж розраховуєш. Поки не спробуєш сам, важко уявити, як цей парашут гальмує політ гранати. А гальмує сильно. Тому тренування, тренування і ще раз тренування. Танк пре, лягай на дно, пропустив над собою і кидай гранату на двигун.

Танків на такі вправи не напасешся. Тому гранати кидали точно такі ж за вагою, такої ж форми з такими ж парашутиками, тільки замість бойового заряду — потужна хлопавка з вогнем і димом. Навчальна граната, що імітувала бойову РКГ-3, називалася УПГ-8.

На другому етапі — та ж УПГ-8, та тільки траншея земляна, нічим не укріплена. Дуже неглибока. Танк пропускаєш над собою, він може траншею завалити. Однак нічого страшного. Вибирайся з-під завалу і кидай гранату, поки танк далеко не поїхав.

На третьому етапі — чисте поле. Траншеї немає, як немає й гранати. Озброєння — лопата мала піхотна. Необізнані люди її називають саперною лопаткою.

Запам’ятайте і повторіть три рази: не лопатка, а лопата. Не саперна, а мала піхотна.

Так ось: танк на горизонті. У тебе лопата. Старт обом одночасно. Танк попер, а тобі — вирити... ні, не окоп. І не траншею. Не встигнеш. Лунку рий. І скрутись клубочком. Він страшний, танк цей. Тільки ти не бійся. Він може розчавити, тільки коли над твоєю лункою почне на місці крутитися. Та ж він не дурний. Він крутитися не буде, інакше підставить борти і корму під протитанкові снаряди і ракети. Тому він пройде над тобою. Багнюкою закидає. У ніс і в рот земля наб’ється. Головне — в останню мить не злякатися, зі своєї лунки не вискочити. Тут вже точно з чорноземом змішає.