Розділ «Оповіді визволителя»

— Читав, — запально відрізав я.

— Пам’ятаєш приклад про шпильки? Коли робить їх одна людина, то три штуки в день, а коли розподілити роботу серед трьох — один дріт ріже, інший заточує кінці, третій хвостики ладнає — то вже буде триста шпильок в день, по сто на брата. Це поділом праці називається. Чим вищий ступінь поділу праці в суспільстві, тим вищою є його продуктивність. У кожній справі має бути майстер, віртуоз, а не аматор, не дилетант. А тепер уяви собі хоча б місто Київ, і як півтора мільйони його мешканців, кожен для себе, каналізацію прокладають і у вільний від громадської діяльності час чистять її і підтримують в справному стані. А тепер про машини. Маркс пророкував перемогу комунізму в кінці XIX століття, проте тоді не було таких машин, значить, і комунізм був в той час неможливий, так? Зараз також немає таких машин, це означає, що зараз комунізм також неможливий, так чи ні? І поки таких машин немає, хтось мусить копирсатися в чужому лайні, — а це, вибачте, не комунізм. Припустимо, коли-небудь зроблять такі машини, однак комусь же доведеться їх налаштовувати і справляти, а це також, напевно, не дуже буде приємним; невже у когось буде і справді потреба все своє життя займатися тільки цим? Ти ж підтримуєш теорію Маркса про поділ праці? Чи ти не марксист?

— Марксист, — промимрив я.

— Наближаємося, тому ось тобі кілька додаткових питань для самостійних роздумів. Хто при комунізмі буде закопувати трупи? Самообслуговування? Чи аматори у вільний час цим будуть займатися? Та й взагалі в світі дуже багато брудної роботи, не всім же бути дипломатами і генералами. Хто свинячі туші обробляти буде? А ти в цеху розділки риби був коли-небудь? Рибу подають, її моментально обробляти необхідно і ніяк не механізуєш. Як бути? А хто буде вулиці підмітати і сміття вивозити? Та й вивезення сміття вимагає зараз кваліфікації, і чималої, й дилетантами не обійдешся. А офіціанти будуть при комунізмі? Зараз це прибуткова справа, а коли гроші ліквідують, як тоді? І останнє: той, хто зараз про чистку лайна ніякої гадки не має, товариш Якубовський, наприклад, чи зацікавлений він у тому, щоб настав коли-небудь такий день, коли він сам своє лайно за собою прибирати буде? Ну, думай і мовчи...

— Багато теревените, працювати треба!

4

— Чуєш, артилерія, так що ж, по-твоєму, комунізму взагалі ніколи не буде?

Він навіть зупинився, вражений моєю дикістю.

— Та ні, звичайно!

— А це ще чому? Контра недорізана! Антирадянщина! — З усього розмаху хряснув я важезні носилки на землю, і смердюча золотиста рідина розтеклася по сліпуче білому снігу і гранітній доріжці.

— Ех, що ж ти наробив, — плюнув спересердя артилерист, — тепер по п’ять діб отримаємо, це вже напевне.

— Та ні, начебто ніхто не бачив. Снігом зараз закидаємо, — ми швидко почали закидати снігом брудну пляму, але здаля вже біг наш конвойний.

— Ви що, ледарі, наробили! Тільки б базікати! Відповідай за вас! Ну, ви у мене потанцюєте!

— Та ти не шуми, ми снігом зараз закидаємо, не видно буде, важенна ж зараза, з рук і вирвалася. А для саду також добре. Сніг через тиждень розтане, все й змиє.

Мордатий першокурсник, однак, не вгамовувався:

— Ви б не базікали, а справу б робили! Ну ви у мене за це поплатитеся!

Артилерист тоді змінив тон.

— Ти, бовдуре, послужи стільки, скільки ми, тоді кричати будеш! А коли закладеш, сам же з нами й сядеш, за те, що недогледів!

Я підтримав:

— Людині документи на звання послали, він дня через три офіцером стане. А ти ще шмаркач...