Коли має осінь наставати.
— Оленчина матінко,
Не вставай так раненько,
Не плач жалібненько.
— Як мені не плакати —
Одну дочку маю —
Треба віддавати.
Не розвивайся, гаю,
Не завдавай жалю,
Не розвивайтесь, луги,
Не завдавайте туги,
Бо й так тугу маю,
Дочку від себе оддаю,
Та в чужу сторононьку,
Не в свою родиноньку...
Мені здається, що всі ті речитативи та пісні, арії, сюїти, роздуми та голосіння своєю природністю, простотою, геніальністю дорівнюють стихійним силам Землі й Неба: воді, вогню, повітрю, зоряній безмірності. Це був неповторний Всесвіт Душі, котрого марно шукати у штучних зусиллях нинішніх апологетів «обрядів», висмоктаних з пальця бездуховних сучасників. А тепер — скільки віків нам чекати, щоб дорівнятися знову до своїх унікальних предків?!
— Кучерявий Іванко, кучерявий,
Хто ж тобі кучері позавивав?
— Позавивала мені Маруся
Темної ночі, ясної свічі,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пітьма вогнища не розпалює» автора Бердник О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Падіння Люцифера“ на сторінці 26. Приємного читання.