– Розумію вашу іронію. Але до того я сім років був першим помічником обер-поліцмейстера розшукового департаменту.
І додає:
– Пошукайте у верхній кишені плаща – там посвідчення…
Муся з тумбочки злізти боїться, щоби негідник не вискочив. Ледве дотяглася до вішалки, де його плащ висів.
Висмикнула його з гачка, в кишені порилася.
Дійсно, лежить там папірець.
Розгорнула, прочитала уважно, печатку на світлі роздивилася.
– Дійсно… – каже розгублено. – А навіщо ви тут?
– Випустите – скажу.
Муся з острахом тумбочку відсунула.
А той вийшов з переможним виглядом та ще й з її саквояжем у руці.
Муся на нього так і кинулася, але він високий, руку зі своєю здобиччю вгору підняв – не дотягнутися!
Трясе саквояжем – і в наступ:
– А от ви, мадемуазель, хто така? Ви ж не актриса, чи не так? Ви тут навіщо? Може, ви актрису вбили, в річку вкинули – а тепер гостей будете по одному туди ж відправляти? Га? Зараз я вас заарештую – у мене на це повне право є. Поміняємось ролями!
Тут уже Мусі довелося скиснути.
– Я… Я… – бурмоче, – я донька начальника санкт-петербурзької поліції генерала Гурчика!
– Гурчика? – чомусь зрадів посіпака. – Матвія Івановича? Знаю такого. А тут що робите?
– Я, бачите, батькові допомагаю…
– Тобто?
– Ну… веду розслідування, – белькоче розгублена таким поворотом подій Муся. – Так би мовити – неофіційно…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Подвійна гра в чотири руки» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ“ на сторінці 68. Приємного читання.