Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Шановні пані…

Лизавета Павлівна не розгубилася, наступає на нього з кулаками:

– Я тобі покажу! Песиголовець! Супостат! Гаспид! Почекай, я тобі сала за комір заллю!

Задкує від неї Іполит Вікентійович, втрачає присутність бойового духу, надто велика ця пані – і вшир, і в вишину, мов каріатида.

Але опанував себе, набрав поважного вигляду, посеред кімнати став і у своїй звичній манері, за яку над ним генеральська донька насміхалася, промовляє:

– Шановні пані! Прошу дуже заспокоїтись! Маю до вас важливе повідомлення. Отже… Прошу вас усіх залишатися тут до з’ясування факту звинувачення у… У підозрі на… На замах, точніше ска зати – на скоєний замах, що мав тяжкий наслідок щодо життя пана німецького посла гера Вільгельма фон Айзена!

Запала глибока тиша.

Навіть собачка не гавкнула.

– А що з ним? – скрикнула княжна Анастасія.

Задоволений тишею і увагою, Іполит ще більшою пихою налився.

– Минулої ночі його вбито.

Сказав коротко, без зайвих слів. І на реакцію пані дивиться.

Зойкнула Ольга, осяяла себе хресним знаменням, взялася долонями за щоки, на княжну з острахом поглянула.

А та головою хитає, рукою замахала, мовляв, ні, ні, не може такого бути.

Лизавета губи підібгала, насупилась, але мовчить – і на тому спасибі.

– Але… – першою прийшла до тями княжна. – Але я не розумію ваших дій, пане слідчий! До чого тут ми?

– Я ж сказав, ваше світлосте, вас затримано з метою встановлення обставин! – сміливо каже слідчий розшукового відділу. – Проведемо допит. Складемо протокол…

– На підставі чого, дозвольте вас запитати, вельмишановний? – скинула брови прекрасна княжна. – Попрошу вас пояснити!

– Усі пояснення будемо робити, так би мовити, конфіденційно, – не здається Іполит Вікентійович. – Як кажуть, у приватному порядку. Тобто – тет-а-тет…

– Що?! – знову пішла в наступ Лизавета Павлівна. – Ах ти, сатрап! Шельма поліцейська! Будяк засохлий!