TextBook Офіціанти шорошили вуха і пошепки питали у знавця світського товариства:
– А це хто?
І той, набурмосившись, мов бойовий півень, гордо відповідав:
– Міністр фінансів, пан… м-м-м… «еспаньйолка» – мого виконання! З дружиною мадам Софі: вчора «сахарет» мені замовила – дві години вовтузився!
– А то? – знову питали офіціанти.
– Де? З «тюрбаном»? Холодний перманент? Це мадам Зінаїда Гі, – і знову взявся до поклонів. – Моє шанування і все таке інше! Феєрично! Беліссімо! – і до офіціантів: – Стригтися хотіла – відмовив. Вони зараз усі стрижуться, бо емансипе…
– Хто? Що?
– Одне слово – вільного поводження… Це нині в моді.
Пані та панове вервечкою здіймалися трапом і кожного усюдисущий мосьє Очінь знав особисто, з кожним мав спілкування, кожного стриг-голив чи не щодня.
Офіціанти завмирали в шанобі і навіть остраху: ось з якою людиною доводиться спілкуватися.
– А ось ті – хто? З папугою?
– «Бобрик» – то мосьє Шток – найкращий київський ювелір, козяча ти морда невчена!
– Сам ти морда! А поруч – хто?
– Тут усе сімейство: синок – це той, що з папугою. І дружина – ваше-сте, ваше-сте! – закланявся опасистій матроні, – Фіра Гераклівна. Перманент – крупний шарман!
– А то, певно, поважний птах…
– Еге ж, це гер Айзен, посол германський… Ваше-сте, моє шанування! Тужур! Тужур!
І все далі – у такому ж дусі. Усе і всіх знає мосьє Очінь.
А по-простому – Сидір Очкуренко, цирульня якого на Фундуклєєвській, та, що «Зефір та Єва» називається…
Сходиться на палубі публіка.
Крутить ручку оператор.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Подвійна гра в чотири руки» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ“ на сторінці 23. Приємного читання.