Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

І тим дуже засмутив шановну публіку.

Адже нагадування про загиблого було зовсім недоречним.

В іншому кутку палубою нервово проходжувалась княжна Анастасія, за нею дріботіла служниця, за ними стрибав завжди веселий Тобі.

Наздогнала, накинула на плечі пані кашемірову тальму.

– Бачити тебе не можу! – крізь зуби процідила княжна. – Зійдемо на берег – отримаєш розрахунок!

– Нечистий поплутав, пані…

Пройшли далі, аби не привертати до себе увагу.

– …А він уже, ірод, мертвий лежав… – почули від зграйки черниць, що щільним кільцем оточили свою хазяйку, Лизавету Павлівну.

– От і добре, матінко, – зашелестіли черниці. – Не взяли гріх на душу! Слава Ісусу… Помилував Господь…

…В іншому кутку палуби панянки і прогресивна молодь оточили режисера.

Усім хотілося говорити «про синема».

Режисер почувався мов риба у воді і задоволено роздмухував щоки.

– …А ви і Віру Холодну знаєте?

– Звісно! Усіх знаю. І Вірочку, і Мозжухіна Івана, і Йосипа Рунича, і Шаляпина Федір-Іванича. І Софочку Гославську!

– Ох, синематограф, – це, я вам скажу… – захлинався в захваті молодик із зачіскою а-ля Рудольфо Валентино від мсьє Очінь. – Я, панове, бачив у Парижі «Руйнування стіни» – це вражаюче! Кадри йдуть у зворотному напрямку: стіна постає з руїн, немов нова!

Режисер зневажливо скривився, поглядаючи убік знавця:

– Це вчорашній день, юначе! Та й знято нерухомою камерою. Маячня! А справжній синематограф себе покаже! Нічого не буде! Скрізь буде один синематограф!

– Але… – нерішуче промовила сором’язлива панянка, – театр, книги – це залишиться?

– Наряд! – авторитетно вимовив режисер. – Синема тограф замінить собою все!

– А ви і Рудольфо Валентино бачили? – запитав захоплений молодик.