Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Закінчив прибирання!

– Молодець! – похвалив боцман. – А палубу надраїв?

– Так точно!

– Ідемо – перевірю. Якщо помічу непорядок – шкуру спущу!

– Так точно! – гаркнув Шнур.

Боцман зробив знак прямувати за ним.

Петька озирнувся на металеві двері: що ж, з розправою можна почекати.

М’яса на сьогодні вистачить, навряд чи хтось полізе сюди до наступного ранку.

І пішов за боцманом.

Третій ранок на верхній палубі видався не таким веселим, як попередній.

Пані не грали у квача, а ліниво погойдувались у шезлонгах, дрімаючи і милуючись морем і чайками.

Картярі чортихалися, весь час підбираючи з палуби карти і через те починаючи гру заново. Тихо і так само ліниво біля корми наспівував циганський хор.

Капітан нервово сновигав між гостями, намагаючись вигадати якусь розвагу. І шукав очима «артистів», які погано справлялися зі своїми обов’язками.

Але ані Мусі, ані Олексія видно не було.

Проте за столиком, розважаючи публіку своїм виглядом, сидів Жорж Шток.

Перед ним стояла клітка з Семеном.

Жорж, упершись ліктями в стіл, у глибокій задумі дивився, як папуга чистить свої довгі сірі кігті.

– Бачиш, Семене, покинув нас татусь… – казав Жорж, підсовуючи в клітку шматок пирога. – Маман тепер ані копійки нам не дасть… Не те що червінець.

Почувши знайоме слово, папуга тричі вигукнув на всю палубу:

– Соломошо, дай червінця!