Розділ «Частина 4»

Федько перевів Юрася через сіни і штовхнув двері. На старому бамбетлі безжурно посвистував носом... Місько! А на підлозі стояли добре наґлянсовані мешти.

— Зачиніть двері і не випускайте! — прошепотів Юрась.

— Та він спатиме ще три доби! — заспокоїв Федько. — Я йому дав випити молока на мачині. Такий здоровий хлоп, а злякався, коли я забалакав голосом покійного нашого панотця, та й зомлів.

— А як він у вас опинився?

— Прийшов грабувати з Янком та Юзеком.

— А тих чому відпустили?

— Так то ж свої...

«От підлий тип, — думав Юрась про Міська, — ховається за Ґеня, який завіяв там, де дідько добраніч каже, а сам... Якби не сей Федько...»

Того ж дня він повернувся до Львова — до Мартусі і своїх двох хлопчиків, до своїх прямих обов'язків застосовувати закон дещо інакше, як чудотворець Мариняк.

15.

 к Збишек був випадково викуплений Турбійоном, ви вже знаєте. І скажіть, хіба в цьому не було заслуги магараджі Алі-Бен-Алі, тобто Франсуа Шиньйона? Але що було далі діяти із Циганєвичем, утікачем із в'язниці та ще й з донькою директора, яку він загубив, вірніш, полишив Семенюкам, мандруючи стейтами? Турбійону не хотілося б зіпсути свою репутацію поважного підприємця зв'язками з непевними «овочами» гіллястого дерева світового ошуканства, тому він суворо, без сантиментів, наказав Збишеку:

— Іди до свого маляра — і хай він з тебе пише піратів, циркачів та магараджів, але до мого театру не потикайся! Пересидь на Монмартрі: там усі такі, як ти...

І що було робити Циганєвичу? Не слухатися свого благодійника? Він побрів до непримітного будиночка з горищем, шукаючи Макса Сазана. Та в тій майстерні жили інші люди і з іншими уподобаннями: вони малювали трикутники, куби та паралелепіпеди, сполучаючи їх між собою в якісь фантастичні фіґури. Збишек кинув оком і спитався:

— Це якийсь новий керунок у мистецтві? А як же максі-мінімалізм?

— Продався філістерам! — городовито сказав кучерявий чоловік з короткими, як у ліліпута, ногами.

— То він розбагатів?

У голосі Циганєвича було все: сподівання, здивування, недовіра і навіть глум.

— Розбагатів! Пише портрети прем'єрів, банкірів і мафіозо, вдягаючи їх у римські тоги! А ті паскуди тішаться. Бо ж тіла мають вутлі і незграбні, а Сазан домальовує їм м'язи й зріст. Кажуть, колись за натурника у нього був знаменитий атлет, от тепер і пригодилися ескізи.

Кучерявий був роздратований, бо, певно, давно наїдався, мало спав, та ще й нікому не міг втулити свої геометричні композиції доволі сміливої кольорової гами: рожеве, чорне й жовте, що подекути переходило в жовтогаряче.

Два інші мистці не втручалися в балачку: вони розвішували на мотузку тільки-но попрані в мидниці сорочки.