Розділ «Частина третя 1984–2084»

Злива оплесків привітала дівчину, яка легко зістрибнула зі сцени й, задерикувато поглянувши на Нерубая, під овації залу пройшла на своє місце.

Розкішна блондинка-проректор, сяючи діамантами, почала давати відсіч італо-українській зайді, розповідати, як вільно і щасливо дихається громадянам України-Руси в режимі регульованої солідаристської постдемократії. Вона належала до племені соціологів — найбільш брехливої та продажної частини інтелектуальних лакеїв. У 2077 році вона захистила докторську дисертацію на тему «Всенародна підтримка Гетьмана Махуна. Корелятивно-когнітивна парадигма сучасної міфологемістики».

Нерубай вийшов до холу, де можна було випити каву. Там було порожньо — лише за дальнім столиком стояла Калина Луцик із чашкою в руках.

— Дозвольте приєднатися? — спитав Нерубай.

— Будете мене знищувати? — сьорбнула каву Калина.

— Та навпаки. Хочу привітати. Мені дуже сподобався ваш виступ. Хоча я з ним не згоден, — широко всміхнувся Нерубай, наче це він переміг у дискусії, і підняв чашку. — За вашу і нашу свободу, пані Луцик.

— Зовіть мене Калиною.

— А я Оксан.

Вона приснула зі сміху:

— Якщо у вас народиться дочка і ви назвете її Оксаною, вона буде Оксана Оксанівна?

— Саме так, Калино Малинівно… Але я хотів би продовжити нашу дискусію в нормальній обстановці. Можна перетнутись із вами сьогодні увечері?

Калина лукаво подивилася на Оксана.

— Сподіваюсь, що це не кімната містера Чаррінгтона, де зустрічалися Джулія та Вінстон?

— Лишень ресторан у нашому готелі. До речі — ви в якій кімнаті зупинились?

— Чотириста три.

— А я в п’ятсот п’ятнадцятій, — повідомив Нерубай. — Запрошую повечеряти разом. Я знаю місце, де немає прослуховування.

— Із задоволенням.

— Тоді о сьомій, — допив свою каву Нерубай.

— Але в мене немає вечірнього плаття, — поскаржилася Калина.

Нерубай відчув приплив незрозумілої радості від слів цього дівчиська.