— Ну! Піднімаюся до тебе, дивлюся — двері прочинені, заходжу — а тутки все кров’ю захлюпане, ти лежиш, не ворушишся. Думаю, все, накрився, ентузіаст приватного розшуку…
Ян нарешті виборсався з ліжка, явивши собою алегорію всесвітньої кривди.
— Оце так ви смерть засвідчуєте? Кричите небіжчикові у вухо?
— Та де, — вищирився слідчий, — деяких зразу на розтин веземо. А кров чия?
— Моя. Не займай.
— Невдалий суїцид?
— Ні, вдалий, — пробурчав ведучий, — така тепер мода, ти не знав? І взагалі, забирайся геть з мого ліжка.
— Якийсь ти злий сьогодні.
— А ти — веселий, — огризнувся Ян.
— Маю добрі новини.
— А я — погані.
Мартин спочутливо хитнув головою, проте радісний вищир так і не зрушив з місця. Ян примружився — усі ці збіги… це вже просто непристойно.
— Іди чекай у вітальні, — звелів Ян, — я зараз, лише запхну голову під холодну воду. Ану як допоможе.
— Кави зварити? — запитав Мартин.
— А що сталося? — Ян здивовано вигулькнув з-за дверей ванни. — Ти записався до Армії Спасіння?
— Ага. Весь ранок грішників сповідував. А тепер оце причащати зібрався. Давай не барися там.
Холодний душ дещо допоміг. Нещасна Янова голова, напхана всілякими потерпаннями, як вулик — бджолами, трохи охолола, мовби занурена у в’язку юшку місцевого знеболення. І кава видалась особливо на часі. У Мартиновому виконанні, щоправда, вона смакувала, наче блекота з цукром. Тільки Міла знала правильну пропорцію, але де тепер та Міла…
— А де, до речі, Міла? — з професійним чуттям поцікавився слідчий.
— Де…Та хто її зна’, де.
— Як це? — здивувався Мартин. — Ви що — теє…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторонні в домі. Зауваги до Книги Сяйва» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Брія“ на сторінці 8. Приємного читання.